На відміну від нього С. Мальшакова [42] вважає, що касою може бути назване будь-яке місце на підприємстві де приймають, видають і зберігають готівку, цінності і касові документи.

П. Сук [ 53] пише, що несвоєчасне подання заяви – розрахунку на встановлення ліміту каси тягне за собою несвоєчасне його встановлення, що, в свою чергу, призводить до порушення умов договору про розрахунково – касове обслуговування. Відповідальність за це покладається на підприємство.

З приводу умов зберігання грошових коштів висловлюється Р. Гранова [23]. На її думку готівка повинна зберігатися у вогнетривких металевих шафах які по закінченні робочого дня замикаються і опломбовуються сургучевою печаткою касира. Ключі і печатка повинні зберігатися у касира, а дублікати ключів в опечатаному пакунку у керівника підприємства. Також вона вважає, що при перевезенні грошових коштів або цінностей до установи банку або в інші місця керівник повинен забезпечувати охорону касира.

При заповненні прибуткових касових ордерів потрібно звертати увагу на найменування підприємства, ідентифікаційний код, номер документу, дату складання, кореспондуючий рахунок, суму та від кого прийняті кошти наголошує в своїй статті Л Гуйда [26] і підприємства повинні користуватися прибутковими касовими ордерами № КО-1, затвердженим наказом Міністерства Статистики України від 15.02.96 р. №51. Автор вважає, що реєстрація прибуткових та видаткових касових ордерів обов`язково повинна проводитись з використанням Журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за формою № КО-3.

О.Згурський [15] вважає, що для уникнення помилок при заповненні суми необхідно вказувати її до копійок, причому гривні від копійок повинна відділяти кома, першу цифру необхідно записувати впритул до лінії, яка обмежує колонку з сумою цифрами так, щоб поперед неї, зліва, не можна було вмістити інші цифри.

Контроль за фактичною наявністю готівки в касі та грошових документів відбувається через проведення інвентаризації. Є. Калюга [32] стверджує, що під інвентаризацією слід розуміти певну послідовність практичних дій по документальному підтвердженню наявності та стану оцінки майна, коштів і зобов’язань підприємства для забезпечення отримання достовірних даних обліку та звітності.

Видача грошей з каси, що не підтверджена підписом отримувача у видатковому касовому ордері або іншому документі вважається нестачею і стягується з касира. Результати інвентаризації повинні бути оформлені актом за формою № інв. – 15, в якому зазначається результат. Акт складається в двох примірниках один з яких зберігається в бухгалтерії, а другий – у касира.

Ю. Карпенко [33] пише, що платіжні доручення повинні використовуватися для перерахування коштів з рахунку підприємства на рахунок одержувача платежу. Об`ява на внесення готівки на поточний рахунок виписується при здачі коштів до установи банку. На підтвердження цього установою банку видається квитанція, яка слугує первинним документом.

Для отримання готівки з поточного рахунку за допомогою чеку підприємство користується чековою книжкою встановленого зразку, яка складається з відривних чеків.

Для обліку операцій на рахунках в банку підприємству періодично надається виписка з поточного рахунку – перелік операцій, здійснених за звітній період. Стосовно цього Л.К.Сук пише, що виписки банку і додатки до них видаються клієнтам, як правило, шляхом вкладання їх до абонентських скриньок. У виписках банку обороти по кредиту рахунків грошових коштів на підприємстві відображаються по дебету рахунків в банку (тобто як надходження), а обороти по дебету рахунків грошових коштів на підприємстві - по кредиту рахунків в банку (тобто як вибуття коштів)[52] .

І. Лобза [40] пише, що поняття курсової різниці полягає у різниці між сумами, отриманими при перерахунку однакової кількості іноземної валюти у валюту звітності ( тобто у гривні) за різними валютними курсами при коливанні останнього. Згідно з П(С)БО №21 “Вплив змін валютних курсів” операції в іноземній валюті відображаються при їх первинному визначенні у грошовій одиниці України шляхом перерахування суми із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. При цьому виникають курсові різниці, які обліковуються у складі доходів або витрат підприємства.

Одним з перспективних є ведення розрахунків за допомогою пластикових карток, особливо виплати заробітної плати. Платіжна картка, на думку А. Харитонової є спеціальним засобом у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей із своїх рахунків на рахунки інших осіб, одержання грошей у готівковій формі в касах банку, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Впровадження пластикових карток для виплати заробітної плати дозволить значно скоротити витрати господарства по транспортуванню готівкових коштів та виплати заробітної плати[55]. Вона вважає, що перспективним для підприємства є використання картрахунку. Це поточний рахунок на який зараховуються грошові кошти клієнта банку і на якому відображаються операції, проведені за допомогою платіжної картки банку.

В останній час багато уваги приділяється питання розвитку контролю тат аудиту на підприємствах.

Ільяшенко С. звертають увагу на те, що значна кількість об’єктів обліку, різноманітність нормативної бази, можливість альтернативних облікових рішень роблять контрольні перевірки складними та трудомісткими. Щодо грошових коштів найбільше різного роду порушень та зловживань, за які до підприємств можуть застосовуватися значні штрафні санкції відноситься саме до цих ділянок обліку [31]. Вони вважають, що методика перевірки грошових активів складається з таких блоків: напрямки перевірки; план та