Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльнос-ті суб'єкта господарювання: виробнича сфера, торгівля, сфера послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими під-приємствами, будівельними організаціями, підприємствами транс-порту. У сфері послуг є особливості визначення прибутку від на-дання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямо-го розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод. (3, ст. 172-174)

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окре-мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Собівартість одиниці продукції.

3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на од-ну гривню продукції. Це укрупнений метод. Може застосовува-тись підприємством у цілому для розрахунку прибутку від випус-ку, реалізації всієї продукції. Метод передбачає використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за поперед-ній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в на-ступному періоді.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розрахову-вати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, буває дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому прибуток у залишках нереалізованої продукції розрахо-вується за показником рентабельності продукції. При цьому при-буток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в поперед-ньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець пла-нового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартос-ті на середню рентабельність продукції на підприємстві в періоді, що планується (або в четвертому кварталі планового року).

Планування прибутку - відповідальна частина фінансо-вого планування і важлива ділянка фінансово-економічної робо-ти підприємства. Планування прибутку відбувається окремо за всіма видами діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбачуваної величини по-датку на прибуток, так як деякі види, діяльності не обкладаються податком на прибуток, а інші - обкладаються за підвищеними ставками. В процесі розробки фінансових планів важливо не тільки врахувати всі фактори, що впливають на величину можли-вих фінансових результатів, але й розглянувши варіанти вироб-ничої програми, обрати той, що забезпечить отримання макси-мального прибутку. (1, ст. 459-461)

Об'єктом планування є планові елементи балансового прибутку, головним чином, прибуток від реалізації продукції, ви-конання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях спожи-вачів і господарських договорів.

Найчастіше для планування прибутку застосовують ме-тод прямого рахунку.

В найбільш загальному вигляді прибуток - це різниця між ціною і собівартістю, але при розрахунку планової величини прибутку необхідно уточнити обсяг продукції, від реалізації якої очікується цей прибуток. Слід розрізняти плановий обсяг прибутку в розрахунку на товарний випуск від прибутку, що пла-нується на обсяг реалізованої продукції. Прибуток по товарному випуску планується на підставі кошторису витрат на вироб-ництво і реалізацію продукції, де визначається собівартість то-варного випуску планового періоду:

Птв= Цтв-Ств

де Птв - прибуток по товарному випуску планового періоду;

Цтв - вартість товарного випуску періоду, що планується, в

діючих цінах реалізації (без податку на додану вартість, акцизів,

торгових і збутових знижок);

Ств - повна собівартість товарної продукції планового періоду

(розрахована в кошторисі витрат на виробництво та реалізацію

продукції).

Прибуток на продукцію, що реалізується, розраховується

інакше:

Прп= Врп – Срп

де Прп - прибуток, що планується по продукції, яка підлягає ре-алізації в наступному періоді;

Врп - планова виручка від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових зни-жок);

Срп - повна собівартість продукції, що реалізуватиметься в на-ступному періоді.

Виходячи з того, що обсяг продукції, що реалізується, в наступному плановому періоді в натуральному виразі визна-чається як сума залишків нереалізованої продукції на початок планового періоду і обсягу випуску товарної продукції протягом планового періоду без залишків готової продукції, які не будуть реалізовані в кінці цього періоду, то розрахунок планової суми від реалізації продукції прийме наступний вигляд:

Прп = По1 + Птп- По2,

де Прп - прибуток від реалізації продукції в плановому періоді; По, - прибуток в залишках продукції продукції, нереалізованої на початок планового періоду;

По1 - прибуток по товарній продукції, що планується до випуску в наступному періоді;

По2, прибуток в залишках готової продукції, яка не буде ре-алізована в кінці планового періоду.

Саме гака методика розрахунку лежить в основі застосу-вання укрупненого методу планування прибутку, коли легко виз-начити обсяг продукції, що реалізується, в цінах і за собівартістю. (2, ст. 122-126 )

Другий різновид методу прямого рахунку метод по-асортиментного планування прибутку. Прибуток визначається за кожною асортиментною позицією, для чого необхідно мати відповідні дані.

Укрупнений метод прямого рахунку застосовується на підприємствах з незначною номенклатурою продукції, що випус-кається. Метод поасортиментного розрахунку використовується при більш широкому асортименті, якщо планується собівартість по кожному виду продукції. Головною перевагою методу прямо-го рахунку при відомих цінах і незмінних витратах протягом пла-нового періоду є його точність.

Раніше метод прямого рахунку був основним при плану-ванні прибутку, так як підприємства виходили з однозначно виз-наченого обсягу реалізації продукції, кола покупців, фіксованих ціп. В умовах скритої, подавленої форми інфляції ціпи на сирови-ну залишалися практично незмінними. Заробітна плата і аморти-заційні відрахування не чинили такого впливу на собівартість, як в сучасних умовах. Розрахунок прибутку був, по суті, похідним показником