Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновниць-кими документами.

За рахунок нерозподіленого прибутку сплачуються диві-денди, оголошені у звітному періоді. Право на отримання ди-відендів пропорційно частці кожного з учасників мають осо-би, які були учасниками товариства на початок терміну ви-плати дивідендів.

У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного капіталу.

Таким чином, для нарахування дивідендів за привілейованими акціями існує два потенційні джерела: нерозподілений прибуток та резервний капітал, а для простих акцій — лише одне джерело — нерозподілений прибуток.

Існують дві основні вимоги щодо сплати грошових дивідендів:*

достатній нерозподілений прибуток — товариство має нако-пичити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхід-ності і резервного капіталу) для нарахування дивідендів;*

наявність достатньої кількості грошових коштів, тому що не-розподілений прибуток ще не гарантує можливості оголосити і виплатити дивіденди готівкою. Однак взаємозв'язку між залиш-ками нерозподіленого прибутку і залишком готівки на будь-яку дату не існує.

У разі відсутності необхідної суми грошових коштів акціоне-рні товариства вирішують проблему виплати дивідендів пози-ченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподі-леного прибутку.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати на-ступним чином:

- прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюю-чим суб'єктом;

- прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нара-хування і внесення до бюджетів встановлюється законодавчо;

- величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягів виробництва та покрашення ре-зультатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, за-безпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині на потреби споживання.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньо фірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає.(Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства. (10, ст. 11-13)

При прийнятті рішень про розподіл чистого прибутку підприємство повинно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, матеріального за-охочення працівників та інші цілі.

задоволення потреб, які пов'язані із зростанням об-сягів виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зрос-тання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства. Конкретно ці витрати представляють собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконст-рукцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохо-ронні і такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на проведення науково-дослідниць-ких і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.

За рахунок цієї частини чистого прибутку підприємства сплачують заборгованість по довгострокових банківських креди-тах на інвестиційні цілі, також по відсотках за ці кредити. Треба пам'ятати, що відсотки за всі інші банківські кредити є елемен-том витрат на виробництво й обігу, тому з прибутку їх сплата не фінансується.

Однією з потреб виробництва, яка пов'язана з його роз-ширеним відтворенням, є збільшення власних фінансових ре-сурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів.

Кошти, що спрямовуються па соціальні потреби, викори-стовується, в основному, на такі витрати, які сприяють соціаль-ному розвитку колективу підприємства:

будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт жит-лових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери;

утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);

проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, в тому числі придбання путівок на відпочинок і лікуван-ня;

інші подібні витрати (наприклад, здешевлення харчу-вання робітників і службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку, гуртожитків теле- і радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання подарунків для ветеранів тощо).

Кошти матеріального заохочення використовується для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці. В даному напрямку прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих за-вдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також на-дання одноразової матеріальної допомоги працівникам.

Акціонерні товариства виплачують за рахунок чистого при-бутку дивіденди держателям акцій засновникам і акціонерам.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за раху-нок прибутку підприємствами всіх форм власності для викорис-тання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибут-ку є обов'язковим у порядку і розмірах, що визначається установ-чими документами.

Прибуток, що залишається у підприємств після сплати по-датків та інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі його власниками або трудовими колективами. Як вже зазначалося, підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси у створення спільних підприємств, в тому числі за участю іноземних