У Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зазначається, що враховуючи великий обсяг "тіньового" виготовлення лікеро-горілчаних товарів, у розрахунку акцизного збору з вироблених в Україні товарів на 2006 рік було враховано додатковий ресурс за рахунок викриття фактів нелегального виробництва такої продукції.

Проте, згідно даних Додатку 1 до проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зростання надходжень акцизного збору до державного бюджету у 2006 році мають забезпечити надходження акцизного збору з вироблених в Україні товарів, який зараховується до спеціального фонду державного бюджету. Тобто, основним чинником зростання акцизного збору в 2006 році має стати акцизний збір із вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів.

Зростання надходжень збору до загального фонду від таких товарів, як ал-ко-гольні та тютюнові вироби (основа надходжень збору до загального фонду) пе-ре-дбачено на рівні 661,0 млн. грн. В той час, обсяг акцизного збору, що зара-ховується до спеціального фонду, зросте більше, ніж вдвічі – на 1 ,8 млн. грн.

Отже, на думку експертів ГБФП, заходи з боротьби з нелегальним виробництвом алкогольної продукції не можуть пояснити збільшення надходжень акцизного збору в цілому, зокрема тієї його частини, яка зараховується до спеціального фонду.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації нарахування і сплати акцизного збору

3.1. Макроекономічні передумови реформування податкової системи

2000 рік став переломним в економічній динаміці. Вперше за роки незалежності реально ВВП зріс на 6%. Виробництво зростало у всіх основних галузях економіки.

Наступний 2001 р. став роком якісних зрушень. На відміну від попереднього року, економічне зростання відбувалося при значному зниженні темпів інфляції. Це сприяло суттєвому підвищенню реальних доходів та купівельної спроможності населення. Посилилася інвестиційна складова економічного зростання. Приріст інвестицій в основний капітал досяг 21%.

У 2002 р. розвиток економіки України поступово переходив від післякризового до стабільного зростання. Інвестиції в основний капітал зросли на 9%. Іноземних інвестицій було залучено на 15% більше, ніж у 2001 році. Знизилась середня процентна ставка за кредити, значно активізувалось довгострокове кредитування, обсяги якого збільшилися на 88%, а кредити в інвестиційну діяльність – на 84%. Важливим підсумком 2002 р. було соціальне спрямування економічного зростання. Приріст реальних доходів досяг 19%. Посилилась тенденція розвитку внутрішнього ринку. Роздрібний товарооборот зріс на 17%. Зовнішній попит на українські товари і послуги вперше перевищував внутрішній попит на іноземні [6].

Загалом за 2000-2002 рр. ВВП зріс на 20%, що суттєво випереджає його приріст у країнах Європейського Союзу, багатьох країнах Центральної та Східної Європи.

У 2003 році економічне зростання суттєво прискорилося, що стало результатом концентрування зусиль усіх гілок влади на вирішення нагальних проблем розвитку економіки. Важливу роль у покращанні макроекономічної динаміки відіграла активізація інвестиційної діяльності, збільшення кредитування реального сектору. Випереджаючими темпами зростає будівництво, що створює підґрунтя для нарощування виробництва в інших секторах економіки.

Глава держави у своїх посланнях до Верховної Ради України "Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр. Європейський вибір" визначив ключові завдання на наступні роки. Це підвищення конкурентоспроможності національної економіки, подальше розширення внутрішнього ринку, поглиблення аграрної реформи, використання переваг України як транзитної держави; радикальне поліпшення інвестиційного клімату, реформування базових промислових галузей, активізація інноваційної діяльності. Розв'язання цих проблем має забезпечити стабільний щорічний приріст ВВП на рівні 6-7%. Такі темпи макроекономічної динаміки повинні забезпечити реалізацію проголошеної Президентом України стратегії європейської інтеграції України [6].

Важливою умовою забезпечення такого прогресу є реформування податкової системи України, поглиблення її ринкової трансформації та адаптації до умов Європейського Союзу.

3.2. Загальні підходи з удосконалення податкової системи

Основні пріоритети вдосконалення податкової системи в цілому – зниження її фіскального навантаження. Починаючи з 1998 року, частка податкових вилучень у ВВП зменшується в середньому на 1%. Скорочується частка у ВВП податку на прибуток підприємств. У 1993 році частка цього податку становила майже 10%, а у 2002 р. – близько 4,2%. Аналогічно зменшується частка податку на додану вартість у ВВП: у 1997 р. – 7,3%, у 2002 р. – 6,1%. У 1998 р. скасовано відрахування із заробітної плати в Чорнобильський фонд – 12%, і завдяки цьому знижено рівень нарахування на заробітну плату (з 51% до 37,5%). Припинено вилучення до бюджету амортизаційних відрахувань [6].

Наступними напрямами вдосконалення податкової системи є зростання бюджетної ролі податків. Податкові надходження сьогодні в Україні є основою дох одів зведеного бюджету. Їх обсяги з року в рік зростають в середньому на 10-15%, а частка у структурі бюджетних доходів перевищує 70%.

Далі, важливим напрямом вдосконалення податкової системи є вирівнювання умов оподаткування, і насамперед скасування пільг. Частка податкових пільг по відношенню до ВВП хоч і скорочується, починаючи з 1999 р. (31%), але все ще становить 25%. Доречно нагадати, що навіть у 1997 р. вона становила 20%. Найближчим часом її треба знизити щонайменше до 10-12%. Особливо важливе значення має скорочення числа пільговиків, кількість яких останнім часом щорічно зростала на 2-3%. Це має бути мінімальне число платників, що працюють у соціально важливих пріоритетних напрямах економіки, її інвестиційно-інноваційного розвитку [6].

Наступним напрямом вдосконалення податкової системи є стимулювання детінізації економіки і доходів. У розвинених країнах тіньова економіка становить: у США 8-12% ВВП, у Канаді, Франції – 5-8%, Норвегії, Швеції – 6-7%, в окремих