Дивідендна політика підприємства і структура капіталу
курсова робота з фінансів
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність дослідження. У зв'язку з процесами приватизації та створення нових підприємств в Україні останніми роками набуває поширення такий тип господарської структури, як акціонерне товариство (AT).
Існує кілька цілей, яких повинні прагнути досягнути AT. Основні з них такі:
розширення діяльності;
збільшення прибутку;
підвищення доходів акціонерів, поліпшення їх добробуту.
Остання з названих цілей може досягатися шляхом підвищення курсів акцій та збільшення дивідендів, проведення ефективної дивідендної політики.
Дивіденд – це грошова виплата доходу за акціями їхнім власникам, яка проводиться в порядку, передбаченому статутом AT, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит.
Дивідендна політика – це сукупність заходів, які здійснюються AT і спрямовані на прийняття рішень із нарахування та виплати дивідендів власникам акцій цього AT.
Використання коштів на виплату дивідендів акціонерам – перший із двох основних шляхів розподілу прибутку AT після оподаткування, другим є спрямування коштів на інвестиції для подальшого розвитку AT, що приводить до збільшення майбутніх грошових потоків.
Отже, актуальність дослідження полягає в тому, що необхідність вивчення проблем акціонерного капіталу та дивідендної політики є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення ринкової системи, створюється нові підприємства акціонерного типу і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає організація фінансів підприємницьких структур.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є фінансова оцінка дивідендної політики підприємств.
Мета дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні фінансової оцінки дивідендної політики підприємств.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Розгляд суті і теоретичного обґрунтування дивідендної політики.
Висвітлення практичного аспекту формування дивідендної політики.
Висвітлення дивідендної політики акціонерного товариства.
Розділ 1. Суть і теоретичне обґрунтування дивідендної політики
Дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для інвестування.
Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду.
На дивідендну політику впливає низка факторів. Найтиповішими з них є [10, 155]:
різноманітні кредитні та фінансові обмеження;
диференційні податкові ставки на дивіденди і доходи з приросту капіталу;
сприятливі форми інвестування у певні періоди;
бажання акціонерів отримувати доходи в поточному періоді, а не в майбутньому (або навпаки);
У сумі ці та інші фактори визначають оптимальну дивідендну політику. Оптимальна дивідендна політика – це така політика, яка максимізує ціну акцій підприємства.
Знаходження цього оптимуму є винятково важким завданням, і неможливо створити ідеальну модель дивідендної політики. Однак можна виділити основні моменти, які враховують при виробленні такої політики.
Під час прийняття рішень щодо дивідендної політики керівництво підприємства повинно враховувати [10, 156]:
заборгованість за раніше випущені облігації;
виплату дивідендів по привілейованих акціях, тому що вона здійснюється до виплати по звичайних акціях;
достатність грошових коштів підприємства для виплати дивідендів;
норми податкового законодавства.
Дивідендна політика, тобто прийняття рішення про те, чи виплачувати зароблені кошти у вигляді дивідендів або залишати їх і реінвестувати в активи фірми, має три ключових елементи [4, 447]:
1. Яка частка прибутку в середньому повинна бути виплачена протягом певного часу? Це вибір цільового значення коефіцієнта виплати дивідендів.
2. Чи повинна фірма намагатися підтримувати стабільне зростання дивідендів, або вона повинна щорічно міняти розмір дивідендів в залежності від своїх внутрішніх потреб в коштах і потоків грошових коштів?
3. Яка кількість доларів повинна фірма виплатити у вигляді поточних дивідендів?
Дивідендна політика повинна засновуватися в значній мірі на перевазі інвесторами дивідендів або прибутку від приросту капіталу. Мова йде про те, чи краще для маргінального інвестора, щоб фірма розподілила прибуток у вигляді дивідендів, або ж цей прибуток доцільно знову вкласти в справу, щоб надалі отримати прибуток від приросту капіталу. Ця перевага може бути описана за допомогою моделі оцінки акцій в умовах постійного зростання [4, 448]:
P = D1 / (ks – g).
Формула показує, що якщо компанія підвищує норму виплат і тим самим збільшує D, то це може послужити причиною збільшення ціни акцій. З іншого боку, збільшення D приведе до зменшення об'єму реінвестицій, очікуваний темп зростання масштабів діяльності знижується, що, швидше усього, приведе до зниження ціни акцій. Таким чином, які-небудь зміни в політиці виплат будуть мати два протилежних результати, тому фірма повинна прагнути знайти той баланс між поточними дивідендами і майбутнім зростанням, яке максимізує ціну акцій.
Можна розглянути три теорії поведінки інвесторів [4, 447]:
1) теорію ірелевантності дивідендів (dividend irrelevance theory);
2) теорію "синиці в руках" ("bird-in-the-hand" theory);
3) теорію податкової диференціації (tax differential theory).
Ірелевантність дивідендів: Модільяні і Міллер. У важливій теоретичній статті Мертон Міллер і Франко Модільяні обґрунтовують, що політика виплати дивідендів не впливає на збільшення ціни акцій фірми або ціну капіталу. На їх думку, вартість фірми визначається її загальною здатністю приносити прибуток і мірою ризику; більше того вартість фірми в більшій мірі залежить від інвестиційної політики, ніж від того, яка частка прибутку виплачується у вигляді дивідендів, а яка реінвестується. Ввівши деякі обмеження, Модільяні і Міллер показали, що якщо фірма платить високі дивіденди, то вона повинна випускати і більше число нових акцій, і що частка вартості компанії, що пропонується новим інвесторам, повинна дорівнювати сумі дивідендів, що виплачуються. Наприклад, якщо бюджет капіталовкладень IBM на 1993 р. вимагає залучення 1 млрд. дол. акціонерного капіталу і якщо компанія чекає прибуток в розмірі 1 млрд. дол., то вона могла б: 1) виплатити весь свій прибуток у
