Витрати, понесені підприємцем, обов'язково повинні бути підтверджені відповідними платіжними документами (чеками касових апаратів, квитанціями прибуткових касових ордерів, платіжними дорученнями), а також відвантажувальними документами (накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі і т.д.).

Оскільки податок на прибуток підприємств нараховується у відсотках до скоригованого валового доходу підприємства, то фактором, який впливає на величину податку, буде величина доходу (чим більше доходів, тим більше витрат) та величина сум, що не включаються до складу валових доходів (зменшується дохід, отже зменшуються витрати). Величина доходів підприємства може бути прогнозована самим підприємством самостійно, тому розглянемо найбільш розповсюджені випадки виключення з валового доходу.

Найбільш типовим є виключення з валового доходу платника податку сум податків на додану вартість та акцизного збору, що передбачено п. 4.2.1 статті 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Не включаються до складу валового доходу суми ПДВ та акцизу, які були нараховані (отримані) платником податку у складі ціни продажу продукції, товарів або послуг. Однак таке виключення не розповсюджується на підприємства, які не є платниками податку на додану вартість. Підприємство - неплатник податку на додану вартість не зменшує свого валового доходу на суми податку на додану вартість. Проте відсутність такого виключення з валового доходу компенсується тим, що ці підприємства включають до складу валових витрат суми податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару (послуги).

Для господарських товариств типовим випадком виключення з валового доходу є суми коштів, що надходять у вигляді інвестицій або реінвестицій у корпоративні права. Нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що такі надходження не включаються до валового доходу платника податку. Одним із розповсюджених випадків інвестицій в корпоративні права є внески учасників господарського товариства до статутного фонду такого товариства, а також купівля акцій акціонерного товариства. Особливістю статусу коштів та майна, що направляється до статутного фонду суб'єкта господарювання, є звільнення від оподаткування таких надходжень.

Крім прибуткового податку з громадян, приватні підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов'язані сплачувати такі податки:

? ПДВ

Величина зобов'язання зі сплати податку на додану вартість залежить від двох факторів: суми ПДВ, нарахованого платником податку у складі ціни товарів та послуг, та суми податкового кредиту звітного періоду.

Залежно від того, які операції здійснює платник податку, ПДВ може нараховуватись або не нараховуватись. Не нараховується ПДВ, зокрема, на операції з випуску (емісії) акцій, операції з торгівлі борговими зобов'язаннями тощо.

Крім того, податок на додану вартість не нараховують підприємства, які хоч і знаходяться на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, але не є платниками ПДВ згідно з положенням п. 2.1 статті 2 Закону "Про податок на додану вартість". Тобто ті особи, обсяг оподатковуваних операцій яких не перевищив 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (61 200 грн

? акцизний збір

? відрахування на соціальні заходи

? мито

? податок з власників транспортних засобів

? збори за спеціальне використання природних ресурсів

? збір за забруднення навколишнього природного середовища

? плату за землю

? збір на розвиток виногродарства, садівництва і хмелярства

? інші загальнодержавні податки

? місцеві податки і збори.

Обов'язкові податки і збори обліковуються у витратах підприємця після їх оплати.

При здійсненні торгівельної діяльності за готівкові кошти, а також при наданні побутових послуг і послуг грального бізнесу приватні підприємці є платниками такого специфічного податку, як плата за торговий патент. Плата за патент витратами приватного підприємця не вважається, але на цю суму зменшується прибутковий податок підприємця (за умови документального підтвердження оплати патенту).

Сплата прибуткового податку протягом року здійснюється щоквартально авансовими платежами в сумі, яка дорівнює 25% податку, обчисленого за попередній рік. За кожний квартал і остаточно за рік провадиться перерахунок податкових зобов'язань приватних підприємців з урахуванням фактично одержаного оподатковуваного доходу і сплачених авансових платежів. Декларації про доходи подаються до податкової інспекції відповідно до Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Існує різновид загальної системи оподаткування приватних підприємців, при якому значно спрощується облік. Він дозволяє облікувати витрати не на підставі підтверджуючих документів, а за нормами. Ці норми встановлені у відсотках до валового доходу у додатку 6 до Інстукції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12. Зокрема, при здійсненні підприємницької діяльності з виготовлення столярних виробів норма витрат складає 60%, з надання послуг вантажним автотранспортом - 55%, технічного обслуговування автомобілів і послуг пасажирським транспортом - 45%, ремонту побутових машин і приладів - 40%, перукарських послуг - 25%, для інших видів діяльності, включаючи торгівлю - 25%.

На практиці використання загальної системи оподаткування з нормованим обліком витрат застосовується дуже рідко, зокрема при наданні послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Але викликано це, в основному, тим, що у приватних