числі ПДВ 20 % 28 тис. грн.;
б) здійснило витрат на оплату праці на суму 10 тис. грн.;
в) витратило на сплату орендної плати 12 тис. грн. e тому числі ПДВ 20% 2 тис. грн.
Розрахунок податку на додану вартість проводився так: до суми продажу продуктів харчування включалося 20% ПДВ або 35 тис. грн.; сума податкового кредиту (ПДВ, включений до складу ціни товарів та послуг, закуплених підприємством протягом звітного періоду) склав 30 тис. грн. (28 тис. грн. + 2 тис. грн.); сума податку на додану вартість, належна до сплати, склала 5 тис. грн. (35 тис. грн. - 30 тис. грн.).
Податок 6 % вираховуємо з 210 000 грн. та отримуємо 12 600 грн.
Загальна сума податків складає 17 600 грн. (5000 грн. + 12 600 грн.)
Приклад 2 (підприємство обрало систему оподаткування 10 %).
Підприємство А займається торгівлею продуктами харчування.
У звітному періоді підприємство реалізувало продуктів харчування на суму 210 тис. грн., що склало його валові доходи. При цьому підприємствоА:
а) витратило на закупівлю продуктів харчування на суму 170 тис. грн., у тому числі ПДВ 20 % 28 тис. грн.;
б) здійснило витрат на оплату праці на суму 10 тис. грн.;
в) витратило на сплату орендної плати 12 тис. грн., у тому числі ПДВ 20% 2 тис. грн.
Розмір податку становить 21000 грн. (10 % від 210 000 грн.)
Ці приклади показують, що, обравши сплату єдиного податку за ставкою 6% та ПДВ, підприємство сплатило податків менше. Однак слід враховувати, що обсяги зобов'язань зі сплати податку на додану вартість залежать від багатьох чинників, які детально були розглянуті, коли характеризувалась "Загальна система оподаткування, обліку та звітності". Якщо підприємство, здійснивши витрати, закупило продукцію у неплатника ПДВ, воно не має права на податковий кредит і сплатить ПДВ більше, ніж підприємство, що розглядалося в нашому прикладі.
Розрахунки показують, що при зниженні відношення витрат до доходів на рівень 70%, сума податкових зобов'язань платника, що обрав ставку 6% та ПДВ, починає перевищувати обсяги обсяг підприємства, що при тих же рівних умовах платить єдиний податок за ставкою 10%.
Якщо порівнювати єдиний податок та загальну систему оподаткування, то слід врахувати особливості загальної системи оподаткування: розмір податків залежить від співвідношення витрат до доходів.
Для визначення оптимальної системи оподаткування критичним таке співвідношення буде на відрізку 70% - 80% витрат до доходів. Значення вище цього відрізку більше підходять для застосування загальної системи оподаткування та єдиного податку за ставкою 6% + ПДВ.
При цьому слід враховувати інші чинники, які впливають на розмір зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, а також суми інших податків та зборів, які сплачуватиме підприємство.
До основних переваг спрощеної системи оподаткування відносяться:
? звільнення від сплати приватним підприємцем ряду обов'язкових податків і платежів, таких як прибутковий податок, ПДВ, плата за торговий патент, податок за землю, відрахування на державне та пенсійне страхування, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі тощо
? одержані від підприємницької діяльності доходи не включаються до перерахунку річного сукупного оподатковуваного доходу
? простота обчислення єдиного податку
? можливість незастосування реєстраторів розрахункових операцій при розрахунках із споживачами за готівкові кошти
? можливість бути платником ПДВ за власним бажанням, що вигідно при роботі з підприємствами та здійсненні імпортних операцій
Недоліки спрощеного оподаткування:
? сплата єдиного податку не залежить від результатів діяльності (податок повинен бути внесений до бюджету незалежно від одержання прибутку, а також незалежно від того, здійснювалась діяльність чи ні)
? наявність обмежень у кількості найманих працівників і обсягі виручки за рік
? заборона торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами
? необхідність сплати єдиного податку авансом (не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується податок)
? надто короткий термін для подання звітності (у 5-ти денний термін по закінченню кварталу).
Оподаткування фіксованим податком
Конкретний розмір фіксованого податку встановлюється місцевими радами народних депутатів залежно від територіального розташування місця торгівлі.
Також слід пам'ятати про те, що в кожній місцевості фактичний розмір фіксованого податку може бути різний. Тому у разі, коли будете здійснювати свою діяльність не за місцем придбання патенту, а в іншій місцевості, розмір фіксованого податку сплачуватимете такий, який встановила відповідна місцева рада за місцем провадження діяльності.
Фактично фіксований податок сплачується до отримання патенту, тому термінів сплати цього податку немає.
Можливість сплати приватними підприємцями фіксованого розміру податку шляхом придбання патенту передбачена Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Сфера його застосування значно менша навіть порівняно із системою оподаткування єдиним податком. Приватні підприємці можуть самостійно обирати спосіб оподаткування своїх доходів за фіксованим податком за умови здійснення торгівельної діяльності на ринках зі сплатою ринкового збору, якщо:
? кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів їх сім'ї, не перевищують 5 чоловік
? валовий доход приватного підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( на сьогодні - 119 тис.гривень).
Так само, як і при сплаті єдиного податку, обкладення фіксованим податком не допускається при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідними місцевими радами залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше 20 грн. і більше 100 грн. за календарний місяць. Як і при єдиному податку, розмір фіксованого податку збільшується на
