У процесі адміністрування платежів працівники управління розробляють нормативно-правові акти, інструктивні матеріали, спрямовують діяльність підпорядкованих підрозділів органів ДПС на використання планових показників надходжень коштів до бюджетів, налагодження тісної співпраці з платниками податків [12, с. 83-84].

Державна податкова адміністрація постійно розробляє програми щодо поліпшення сплати податкоплатниками місцевих податків і зборів, попередження приховування податків, забезпечення своєчасного наповнення місцевих бюджетів, що підвищуватиме рівень соціального забезпечення населення й стимулюватиме місцеві органи влади до переходу від пасивної на сьогодні розрахунково-платіжної діяльності до організаційно-управлінської.

Форми і методи діяльності ДПА мають постійно удосконалюватися і розвиватися. Для цього треба широко роз'яснювати основи податкового законодавства через засоби масової інформації, створювати мережі консультаційних пунктів на підприємствах, у великих організаціях, де кожен працівник міг би одержати необхідну інформацію з питань оподаткування, і особливо формувати високу податкову культуру в молоді. З цією метою у вищих закладах освіти неекономічного профілю необхідно ввести факультативну навчальну дисципліну "Основи податкового законодавства". Дуже важливими є також розроблення програми і законодавче закріплення захисту прав платників податків.

Висновки

Отже, державні доходи – це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об'єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як правило, у державному бюджеті.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульованих у державному бюджеті, є податки.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств усіх форм власності і підпорядкування (крім комунальних) у розмірах, визначених Законом про Державний бюджет України на наступний рік; надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, доходів від приватизації державного майна та від його реалізації, кредитної плати за оренду майна цільових майнових комплексів загальнодержавної власності; внесків до Пенсійного фонду, фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення та інших фондів, передбачених законодавством України; надходжень від внутрішніх позик; перевищення доходів над видатками Національного банку України; повернутих державних коштів (відсотків по державних позиках і кредитах та повернутих позик); плати за спеціальне використання природних ресурсів та інших доходів, встановлених законодавством України.

У доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних. Київського і Севастопольського міських бюджетів зараховується: частина податків на додану вартість, акцизний збір, якщо це передбачено Законом про Державний бюджет України на наступний рік; податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; частина прибуткового податку з громадян; відрахування дотацій і субвенцій з Державного бюджету України, плата за землю у зазначених відсотках відрахувань та інші надходження, встановлені законодавством.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, вказаних законами України, зараховуються: пода-ток на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; при-бут-ковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів ви-щого рівня; плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів ви-щого рівня; податок на нерухоме майно громадян; місцеві податки і збори; ча-стина доходів від приватизації державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня; надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня; відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджету вищого рівня; інші надходження. Доходи районних у місті бюджетів практично не відрізняються від доходів районних бюджетів.

Розвиток економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси. При цьому не можна забувати, що бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.

Можна виділити чотири форми регулювання бюджетів:

1. Централізована, здійснювана Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами держави.

2. Децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад.

3. Забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи.

4. Забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.

Виходячи з реалій сьогоднішнього дня – економічної кризи, триваючого спаду виробництва ВВП, розладу фінансово-кредитної системи, зростання неплатежів та знецінення національної грошової одиниці, особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету.

Дослідження формування доходів бюджетів країн з ринковою економікою показують, що вони формуються переважно за рахунок податкових надходжень. У загальному обсягу ВВП питома вага усіх податкових надходжень коливається від 30% в США до 61% у Швеції, що свідчить про значну частку податків у ВВП розвинутих країн та головну їх роль у перерозподілі доходів державою. У роз-винутих країнах серед податків переважають прямі податки: прибутковий податок з підприємців та громадян, податок на прибуток корпорацій, внески на соціальне страхування, які становлять 80-95% усіх податкових надходжень. Значно меншу питому вагу мають непрямі податки (податки на споживання – ПДВ і акцизи). Крім цих податків, до зведених бюджетів надходять інші незначні податки загальнодержавного (наприклад, мито), регіонального і місцевого значення.

Таким чином, збільшення доходної бази державного бюджету є можливим лише за умови успішного функціонування виробництва в країні,