міст;
до бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
до бюджетів міст районного значення, сіл, селиш чи їх об'єднань зараховується 25% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.
Крім цього, ст. 66 кодексу визначає доходи бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до переліку місцевих податків і зборів, передбаченого Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори", запроваджують їх на своїй території, визначають механізм їх справляння і порядок сплати. Винятком є збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. Крім того, цим нормативним актом визначено обов'язковість запровадження сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження певних податків і зборів, комунального податку, а також зборів: за припаркування автотранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак [44, с. 54-57].
Органи місцевого самоврядування за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентують порядок їх сплати й перерахування до місцевого бюджету; визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення й перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх подання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи державної податкової служби.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до складу повноважень рад базового рівня належить право надавати пільги за місцевими податками й зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників чи відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів [44, с. 54-57].
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність і повноту перерахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів покладається на платників.
Аналіз показників місцевих бюджетів за 2000-2001 роки і за 2 місяці 2002 року свідчить, що найбільшу частку в доходах місцевих бюджетів становлять податкові надходження. Вони мають певні особливості у своїй структурі. Так, надходження від прибуткового податку з громадян до місцевих бюджетів у 2000 році становили 44,9%, у 2001 році – 52,2%, планом на 2002 рік передбачено – 58,6%, причому фактичні надходження відрахувань із цього податку були перевиконані у 2000 році на 31,2% порівняно із запланованими (план – 4,86 млрд. грн., фактично надійшло 6,38 млрд. грн.), у 2001 році відповідно на 8% (план – 6,93 млрд. грн., фактично надійшло понад 7,5 млрд. грн.), у 2002 році над-хо-дження з цього податку передбачені на рівні майже 9,94 млрд. грн. Частка доходів місцевих бюджетів, що включає місцеві податки і збори, незначна (у 2000 році – 3,4%, у 2001 році – 3,7%, планом на 2002 рік передбачено 2,9%) [44, с. 54-57].
Як засвідчує практика, найбільші надходження від прибуткового податку з громадян формують доходи місцевих бюджетів м. Києва, Донецької та Дніпропетровської областей, тобто регіонів із розвинутою промисловою індустрією. Водночас місцеві бюджети Хмельницької та Чернівецької областей (із менш розвинутою промисловою інфраструктурою) вирізняються найбільшою часткою місцевих податків і зборів в своїх доходах (зокрема, у 2000 році – 8,0% та 9,1% відповідно) [44, с. 54-57].
У податкових надходженнях до бюджетів міст районного підпорядкування й у селищних бюджетах вагоме місце посідають місцеві податки і збори. Якщо питома вага цієї групи надходжень, зокрема у 2000 році, становила 3,4% від сукупних податкових надходжень до місцевих бюджетів, то для бюджетів міст районного підпорядкування цей показник був на рівні 18,1% (у тому числі місцеві податки та збори – 17,9%) [44, с. 54-57].
До неподаткових надходжень до місцевих бюджетів належать надходження коштів від приватизації державного майна, адміністративні штрафи і фінансові санкції, проценти банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, плата за оренду майна, яке знаходиться у розпорядженні місцевих органів самоврядування, тощо. Найбільше фіскальне значення серед них мають надходження коштів від приватизації майна: у 2000 році – 0,8%, у 2001 році – 8,4% [44, с. 54-57].
Отже, формування місцевих бюджетів у непростих соціально-економічних умовах і при недосконалому законодавстві – досить непростий процес.
Розділ 2. Основні підсумки виконання бюджету України за останні три роки
2.1. Показники виконання бюджету у 1999 році
2.1.1. Зведений бюджет України
Загальна сума доходів зведеного бюджету України за 1999 рік становила 32512,3 млн. грн., що на 3596,5 млн. грн., або на 12,4%, більше за відповідний показник попереднього року. Зростання надходжень відбулося за такими джерелами доходів [24, с. 44-71]:
прибутковий-податок із громадян – на 865,1 млн. грн., або на 24,2%;
податок на прибуток підприємств – на 430,6 млн. грн., або на 7,6%;
податок на додану вартість – на 939,4 млн. грн., або на 12,6%;
неподаткові надходження – на 766,5 млн. грн., або на 29,5%;
доходи від операцій із капіталом – на 377,1 млн. грн., або в 7,5 разу.
Питома вага дохідної частини зведеного бюджету до ВВП за звітний період становила 25,57% проти 27,84% за попередній рік.
Рис. 2.1. Порівняння питомої ваги доходів зведеного бюджету України у ВВП за 1998-1999 роки [24, с. 44-71]
Рис. 2.2. Виконання дохідної частини зведеного бюджету України до річного розрахункового показника за 1998-1999