"від досягнутого", без обґрунтування економічної доцільності й соціальної необхідності кожного з напрямів бюджетних витрат.
За роки незалежності в Україні з'явився новий напрям витрат, який отримав назву "соціальний захист населення". На цілі соціального захисту населення витрачається близько 10 відсотків обсягу валового внутрішнього продукту. Якщо взяти весь фонд споживання держави, то здебільшого він формується за рахунок виплат у вигляді надання соціальних благ і послуг. Очевидно, тут також повинна бути раціональна межа. В умовах ринку основним джерелом добробуту кожного громадянина має бути винагорода за працю. Порушення цього принципу веде до соціального жебрацтва, незацікавленості у продуктивній праці й ощадливому господарюванні.
Нині внаслідок складного економічного стану, зниження прибутку у суб'єктів підприємницької діяльності стає все важчим утримувати за рахунок коштів підприємств і організацій об'єкти соціальної сфери: дитячі установи, поліклініки, житло, об'єкти побутового і комунального господарства. Деякі з них через брак коштів на утримання закриваються або перепрофілюються. Така тенденція може призвести до погіршення обслуговування населення й значного скорочення мережі таких закладів [6, 40].
З метою звільнення підприємств і організацій, заснованих на державній формі власності, від обов'язків утримання об'єктів соціальної сфери, збереження функціонального їх призначення й створення сприятливих умов для господарювання суб'єктів підприємницької діяльності слід забезпечити передачу таких об'єктів у власність місцевим органам влади й продаж комерційним структурам. Така передача має здійснюватися поступово, поетапно, в міру вишукування джерел фінансування.
Якщо підсумувати вищесказане, то основними напрямами вдосконалення бюджетного механізму на сучасному етапі й у перспективі можуть бути такі:
проведення цілеспрямованої політики скорочення бюджетних дотацій і субсидій, перехід від дотування витрат виробників до дотацій споживачам при скороченні Їхньої частки в обсязі валового внутрішнього продукту;
забезпечення адресності у наданні цільової соціальної підтримки непрацездатним верствам населення;
подальше реформування сектору соціальних послуг, у тому числі житлово-комунального господарства, при якому бюджетні дотації замінюватимуться оплатою послуг з одночасним переведенням сум дотацій у грошові доходи населення;
перегляд і вдосконалення мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, підвищення частки позабюджетних джерел фінансування [6, 40].
Розділ 2. Бюджет України як інструмент управління економікою
2.1. Бюджетна система і бюджетний устрій
Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету й місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Бюджетна система України складається з державного бюджету й місцевих бюджетів.
Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їхніх об'єднань.
Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.
Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.
Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів і бюджетів міст республіканського значення.
Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних і сільських бюджетів цього району.
Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету й бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району в місті адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку й звітності;
принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати й затверджувати відповідні бюджети;
принцип повноти – до складу бюджетів мають бути включені всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил;
принцип ефективності – при складанні й виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
принцип справедливості й неупередженості – бюджетна система