показниками
в Україні [6, 84; 19]
Показники | 1991 | 1994 | 1996 | 1999 | 2001
Валовий внутрішній продукт, млрд. крб./грн. | 299,4 | 1137794,0 | 7083055,0 | 127100,0 | 179242,0
Фінансові ресурси держави, млрд. крб./грн. | 281,0 | 981343,6 | 5519198,3 | 96639,1 | 127978,8
Питома вага фінансових ресурсів держави у валовому внутрішньому продукті, % | 93,8 | 86,2 | 77,9 | 72,1 | 71,3
Згідно з даними таблиці 2.1 частка фінансових ресурсів у валовому внутрішньому продукті значно коливається. Так якщо у 1991 році вона становила 93,8 відсотка, у 1994 році – 86,2 відсотка, то в 2001 p. – 71,3 відсотка. Незважаючи на загальну позитивну значимість цієї тенденції до зниження, такі різкі коливання у співвідношеннях вказаних показників є деструктивними щодо розвитку макроекономічних процесів і призводять до механічного руйнування фінансових пропорцій, які утворилися господарюючими суб'єктами попереднього часу та є фактором щодо поглиблення фінансової кризи, зокрема кризи неплатежів [6, 84].
Високий відсоток фінансових ресурсів щодо ВВП підтверджує, що фінансова система виконує надмірну перерозподільчу функцію. Це знижує, з одного боку, ефективність самої фінансової системи, а з другого – негативно позначається на наявній системі розподілу й перерозподілу створюваного продукту Зокрема, перевантаження фінансової системи різними формами перерозподілу ресурсів між верствами населення, галузями економіки та регіонами негативно впливає на стимули до праці, оскільки відбувається відрив використання фінансових ресурсів від місця їх створення. Треба вжити серйозних заходів. які б забезпечили раціональнішу структуру співвідношення системи фінансів і ВВП.
Останніми роками виникли деструктивні тенденції і в розподілі створюваних у державі фінансових ресурсів у розрізі суб'єктів володіння і розпорядження. Про це свідчать дані, наведені у таблиці 2.2.
Таблиця 2.
Фінансові ресурси у розрізі суб'єктів володіння та розпорядження [6, 86; 19]
Показники | 1991 | 1994 | 1996 | 1999 | 2001
Фінансові ресурси в державі, млрд. крб./грн. у тому числі: | 281,0 | 9813443,6 | 5519198,0 | 96639,1 | 127978,8
бюджетні ресурси, млрд. крб./грн. | 74,1 | 404714,8 | 2494088,1 | 32512,3 | 41593,1
фінансові ресурси підприємницьких структур усіх форм власності, млрд. крб./грн. | 173,9 | 441116,4 | 2218767,0 | 47227,3 | 62965,6
фінансові ресурси централізованих фондів, млрд. крб./грн. | 33,0 | 135512,4 | 806343,2 | 16899,5 | 23420,1
Питома вага у фінансових ресурсах держави, %:
бюджетних ресурсів | 26,4 | 41,3 | 45,2 | 33,6 | 32,5
фінансових ресурсів підприємницьких структур | 61,9 | 44,9 | 40,2 | 48,8 | 49,2
фінансових ресурсів централізованих фондів | 11,7 | 13,8 | 14,6 | 17,6 | 18,3
Якщо у 1991 році держава зосередила у своєму розпорядженні, тобто в бюджетній системі, 26,4 відсотка від загального обсягу фінансових ресурсів, то у 1994 році питома вага ресурсів, що зосередилися у бюджеті, становила вже 41,3 відсотка, а в 2001 році зменшилась до 32,5 відсотка.
З урахуванням ресурсів, які зосереджуються в різних централізованих цільових фондах, держава спрямовувала у своє розпорядження в 1991 році 38,1 відсотка, у 1994 році – 55,1 відсотка, а в 2001 році – 50,8 відсотка [6, 85].
Відповідно збільшувалася й частка фінансових ресурсів підприємницьких структур. Це позитивно вплинуло на економічні й соціальні процеси в господарстві, оскільки так були створені сприятливі умови для підприємницької діяльності та зменшилися обсяги втручання держави в процеси фінансового забезпечення розвитку економіки.
До найперспективніших галузей в Україні належать електроніка, машинобудування, чорна металургія, кораблебудування, трубопровідний транспорт, аерокосмічні ракети й апарати, сільське господарство, харчова і текстильна промисловість, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, їх у першу чергу повинна фінансове підтримувати держава, постачати ресурсами, вони мають користуватися податковими, кредитними пільгами тощо.
Певну роль у поліпшенні структури фонду нагромадження відіграє зменшення частки військових нагромаджень.
Для вдосконалення структури фонду споживання важливе значення має підвищення якості продукції, скорочення витрат на її зберігання та споживання, розширення її асортименту тощо. Ще наприкінці 80-х pp. у великих продовольчих маркетингах розвинутих країн світу покупцям пропонували близько 30 тис. різних видів продукції, а в найбільших містах СРСР – до 300 [13, 295].
Розв'язати цю проблему за рахунок імпорту продовольчих та інших груп товарів неможливо, оскільки це гальмує національне виробництво і Україна може перетворитись на ринок збуту іноземних товарів.
Важливим напрямом вдосконалення фонду споживання в Україні є скорочення суспільних фондів споживання за рахунок окремих пільг, надмірно високих пенсій для державних службовців та ін. Так, в Україні налічується близько 18 млн. пільговиків.
Отже, основним джерелом формування фінансових ресурсів держави є валовий національний продукт.
Розділ 3. Розподіл та використання загальнодержавних фінансових ресурсів
З набуттям Україною державної незалежності виникла необхідність докорінної перебудови роботи зі складання балансу фінансових ресурсів та витрат держави і передусім з розробки методичних положень, що було викликано:
переходом у підпорядкування України великої кількості суб'єктів господарської діяльності та бюджетних установ із відання колишніх союзних міністерств і відомств;
появою нових джерел доходів (відрахування до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Фондів зайнятості, конверсії, доходи від приватизації, іноземні кредити, доходи від кредитної емісії НБУ тощо), а також потреб на фінансування заходів, яких раніше не було (витрати на оборону, зовнішньоекономічну діяльність, обслуговування державного боргу, створення страхових та резервних фондів тощо);
введенням нової системи оподаткування та нових видів податків як для юридичних, так і фізичних осіб, які раніше не справлялись;
значним падінням питомої ваги доходів суб'єктів державної власності в загальному обсязі доходів і витрат та докорінною зміною системи управління підприємствами й організаціями, а поряд з цим і чинного порядку