Слід зауважити, що у разі збільшення доходів населення відповідне зростання депозитної бази банків пов'язане не так з активізацією їхньої роботи із залучення коштів на ринку (і це попри тенденцію до поступового зниження процентних ставок), як із відсутністю альтернативних напрямів вкладення коштів – насамперед на ринку цінних паперів. Отже, з появою у сфері інвестування доступних широкому загалу реальних фондових альтернатив перед банками постане проблема загострення конкурентної боротьби за кошти вкладників, передусім – фізичних осіб [12].

Для довгострокових кредитних вкладень потрібні і довгострокові ресурси. Для того, щоб знайти шляхи вирішення цієї важливої проблеми, перебіг економічних процесів також необхідно аналізувати в макро- та мікроекономічній площинах.

На макрорівні активізація довгострокового кредитування банками підприємств реального сектору визначається відповідною участю в цьому процесі держави. Серед основних напрямів зазначеної участі варто виділити такі:

1. Створення спеціалізованого банку розвитку, головною функцією якого має бути реалізація завдань щодо довгострокового кредитування пріоритетних галузей економіки. Головна проблема цього напряму державної підтримки пов'язана з пошуком джерел для акумулювання відповідних грошових ресурсів: адже якщо банк функціонуватиме на загальних комерційних засадах, то у його діяльності виникатимуть ті ж труднощі, що і в роботі інших банківських установ країни. Якщо ж для ресурсного забезпечення довгострокового кредитування якимсь чином застосовуватимуться механізми трансформації бюджетних коштів, то постане питання щодо формулювання чітких критеріїв "пріоритетності" тих підприємств і галузей економіки, на розвиток яких мають спрямовуватися гроші платників податків, навіть якщо це робитиметься на кредитних засадах.

2. Застосування ефективного механізму рефінансування комерційних банків з боку НБУ. Нині таке рефінансування переважно короткострокове, хоча останнім часом і приймалися нормативні документи, спрямовані на забезпечення його довгострокового характеру.

3. Диференціація окремих норм регулювання (наприклад, зниження вимог із формування резервів на можливі витрати за довгостроковими позичками реальному сектору). Однак у цьому випадку необхідний обережний і виважений підхід, оскільки можна наразитися на підвищення ризику за активними операціями банків загалом.

4. Ефективне функціонування страхових компаній і недержавних пенсійних фондів. Їх активний розвиток в Україні та розширення сфер діяльності, вочевидь, супроводжуватиметься створенням довгострокових резервів, значна частина яких може бути розміщена у вигляді відповідних депозитів у банківській системі [12].

На мікроекономічному рівні важливим напрямом роботи комерційних банків щодо формування довгострокових ресурсів, а відтак і підвищення активності із довгострокового кредитування реального сектору є залучення коштів населення. Як відомо, саме вони становлять найбільшу частину

грошової маси, що перебуває поза банками. З огляду на це, створення належних організаційних і нормативних передумов для припливу додаткових коштів населення може стати вагомим внеском у формування ресурсів для довгострокового кредитування суб'єктів господарювання.

Підвищенню довіри населення до банківських установ країни сприяло збільшення величини гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб до 3 тис. грн.. Проте і ця сума видається замалою, зважаючи на динаміку вкладів населення у банках. До того ж необхідно було б розглянути можливість гарантованого відшкодування депозитів не лише фізичних, а й юридичних осіб, що сприяло б стабільному функціонуванню фінансового ринку, припливу вкладів клієнтів та зниженню рівня ризиків. А це, у свою чергу, розширило б можливості формування належної ресурсної бази банків з метою активізації довгострокових кредитних операцій.

Активізація роботи банківських установ із залучення коштів клієнтів на рахунки до запитання за умови надання відповідних державних гарантій повернення та максимально можливого спектра послуг за такими рахунками (відповідні карткові проекти, здійснення платежів, отримання кредитів) може створити умови для підтримання стабільного рівня ресурсної бази банків із відкриттям широких можливостей щодо довгострокових вкладень в економіку.

Проблема оптимізації структури банківської системи

Оптимальна структура банківської системи України – це така її побудова, за якої динамічний розвиток вітчизняної економіки може бути максимально забезпеченим повноцінним набором основних банківських продуктів, яких потребують суб'єкти ринку: від споживчого кредитування і розрахунків – до надання доступу до рахунків через Інтернет. Неодмінною передумовою досягнення такої мети є формування адекватного конкурентного середовища на ринку банківських послуг [12].

Передбачається, що із плином часу (в міру посилення тенденції до зниження рентабельності банківського бізнесу) банки змушені будуть вдаватися до поступового впорядкування мережі власних філій, закриваючи їх у регіонах із високою концентрацією відповідних установ. Звісно, закриватимуться і ті філії банків, витрати на утримання яких стануть невиправданими.

За таких обставин скорочення витрат на персонал, техніку, оренду великих приміщень призведе до видозміни самої структури банківської системи, у якій нарівні із традиційними відділеннями банків вагому роль (поки що не ключову) відіграватимуть високотехнологічні електронні центри, котрі за допомогою сучасних комунікативних систем пов'язуватимуть клієнта із операційною системою банку.

Подальший розвиток зазначеної тенденції може звести нанівець один із важливих нині факторів вибору клієнтом банківської установи, який полягає у її територіальній близькості. Йдеться, по суті, про нівелювання такої традиційної конкурентної переваги, як тривалі особисті контакти з клієнтами, оскільки нові комунікаційні технології заміняють традиційні канали подібного спілкування, відкриваючи можливість долати будь-які просторові та часові обмеження у буквальному розумінні.

На сьогодні динамічно змінюються види банківських послуг, форми бізнесу і способи комунікацій, ринки збуту і культура підприємництва. За таких умов загострюється потреба в гнучких, здатних пристосовуватися до зміни зовнішнього