В юридичній науковій літературі досі немає однозначного визначення поняття «державна служба». На думку одних, державна служба – «служіння державі, тобто виконання за плату її доручень з реалізації завдань і функцій держави в державних організаціях». Інші вважають, що особа може вважатися державним службовцем, якщо вона обіймає посаду в державній установі.

Відповідно до чинного законодавства служба в органах і установах, що безпосередньо здійснюють митну справу, – це державна служба. Тому основні питання державної митної служби, крім особливостей, регулюються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p. зі змінами та доповненнями 1995-1996 рр. [3]

Ст. 1 цього Закону визначає, що «державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави та отримують заробітну плату за рахунок державних коштів». Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження [3].

Необхідно тепер з'ясувати: що таке посада? чи є кожний працівник митних органів посадовою особою? Посада – це елемент будь-якої управлінської структури (у тому числі митних органів і установ). Є точка зору, що державно-службова посада – це частина організаційної структури державного органу, яка відокремлена і зафіксована в офіційних документах (штатний розпис, схема посадових окладів тощо), з відповідною частиною компетенції державного органу, що надається особі – державному службовцю для її практичної реалізації. Загальновизнано положення, що посадові особи державних (митних) органів є представниками влади і перебувають під захистом держави.

Заслуговує також на увагу така думка, що посада – це юридичний опис соціальної позиції особи, що її обіймає. Конкретні особи, що реалізують посадові повноваження, можуть замінюватися, а їх ролі – ні.

Ст. 2 Закону «Про Державну службу» говорить: «Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень» [3].

Враховуючи викладене, можна дійти висновку: державний митний службовець – це особа, яка за плату обіймає посаду в митних органах, установах, бере участь у здійсненні митної справи і має певні права та обов'язки.

Митних службовців можна класифікувати відповідно до характеру праці, службових обов'язків, юридичних особливостей посад, що вони обіймають:

Керівник віддає накази, розпорядження, вказівки і забезпечує їх виконання. Спеціаліст володіє необхідними спеціальними знаннями, але не є керівником (інспектори, бухгалтери, ревізори). Технічний виконавець виконує допоміжну, забезпечувальну роботу (секретарі, друкарки, діловоди, касири). Юридичні якості посад – тобто характер та обсяг наявних повноважень – важливі критерії розподілу службовців.

Питанням визначення службових осіб митного органу та їх правового і соціального захисту присвячений розділ 10 Митного кодексу України [1].

Важливою особливістю службової посадової особи є можливість здійсню-ва-ти юридичне значимі дії та наявність повноважень на це. Звідси коротко можна сформулювати, що посадові особи – це службові особи, які мають право здійсню-вати службові юридичне значимі дії. Такі юридичні дії спричиняють певні юри-дич-ні наслідки. Тому посадові особи на відміну від спеціалістів і технічних вико-навців можуть діяти від імені органу, установи як усередині, так і зовні, мають владні (розпорядчі) повноваження. Як представники влади вони наділені також державними повноваженнями щодо осіб, які не підпорядковані їм по службі.

Суттєво характеризує статус посадових осіб те, що вони при виконанні службових обов'язків перебувають під захистом держави. Тому в своїй діяльності вони повинні керуватися тільки чинним законодавством, наказами і розпоряд-жен-нями вищих безпосередніх та прямих керівників. Ніхто не має права примушу-вати посадових осіб митного органу виконувати дії, що суперечать закону.

Посадові особи державних органів, зокрема митних, не несуть персональної відповідальності за моральну, фізичну чи матеріальну шкоду, що заподіяна їх підлеглими правопорушнику.

Закон передбачає деякі обмеження у правовому статусі посадових служ-бових осіб, зокрема вони не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Загальні положення проходження служби в митних органах визначені Положенням про Державну митну службу України та Положенням про митниці.

Службовими особами митного органу України можуть бути лише громадяни України, які за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я здатні ефективно виконувати покладені на митні органи завдання відповідно до займаних посад. У зв'язку з тим, що митні органи прирівняні до правоохоронних, до них не можуть бути прийняті на роботу особи, які були засуджені за вчинення злочину.

Службові особи, яким присвоюються персональні звання, приймають Урочисте зобов'язання працівника Митної служби України (присягу на вірність) такого змісту: «Вступаючи на службу в митні органи, урочисто зобов'язуюсь бути відданим українському народу, справі української державності, неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного кодексу та законодавства. Зобов'язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян» [21, 58-59].

Забороняється спільна служба в одному митному органі (установі) осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки), якщо за службовим становищем один із них підлеглий або підконтрольний іншому.

Службовим особам митних органів, що мають персональні звання, встано-влюються строки служби: для жінок – 20 років, для чоловіків – 25 років, з правом виходу на пенсію: для жінок – 50 років, для чоловіків – 55 років [21, 58-59].

2.2. Права, обов'язки та відповідальність працівників митних