законами України; як захід у відповідь на дискримінаційні дії та недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їхніх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
2) антидемпінгове мито. Застосовується у випадках: ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їхню конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України;
3) компенсаційне мито [25, 147].
Застосовується у випадках:
ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди державним інтересам України [25, 148].
Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:
на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
комісійні та брокерські;
плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яку має бути оплачено імпортером (екс-пор-те-ром) прямо чи побічно як умову ввезення (вивезення) їх. При явній невід-по-від-но-с-ті заявленої митної вартості товарів та інших предметів або в разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах [25, 148].
Мито вноситься до державного бюджету України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків у зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.
Мито сплачується митним органам України, а за товари та інші предмети, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, – підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України.
Законом визначено пільги із сплати мита та порядок повернення надміру стягненого та стягнення недобраного мита. Так, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Мито, не сплачене в строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку [25, 149].
Вчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.
Законом України "Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України" від 5 травня 1996 року громадянам заборонено вивезення за межі митної території України:
а) предметів, на які встановлюються державні дотації, крім предметів особистого користування;
б) предметів (або їхніх частин) промислового призначення (обладнання, комплектуючі, матеріали тощо), що застосовуються у виробничій сфері, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
в) коштовних металів, коштовного каміння та виробів з них, культурних цінностей з метою відчуження їх [25, 149].
Отже, податками на споживання вважаються непрямі податки, до складу яких входять податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір і мито.
Розділ 2. Особливості адміністрування мита в Україні
2.1. Єдиний митний тариф і його правове регулювання
Митно-тарифне регулювання належить до економічно-фінансового блоку митної справи. Правові основи регулювання визначено Законом України "Про Єдиний митний тариф", прийнятим Верховною Радою України 5 лютого 1992 р., та підзаконними актами, що розробив і Кабінет Міністрів України і які в цілому складають і механізм застосування Закону, а саме:
Декрет Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 р. "Про Єдиний митний тариф"; '
Наказ Держмиткому України від 31 травня 1993 р. № 132, яким затверджено Інструкцію про застосування декретів Кабміну "Про Єдиний митний тариф" та "Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну".
Перш ніж розглянути Закон України "Про Єдиний митний тариф", доцільно зупинитися на визначенні термінів та понять.
Тариф – слово арабського походження, означає "перелік", або "реєстр". Митно-тарифна система як частина державного механізму регулювання відповідних відносин об'єднує багато елементів. Кожний окремо можна розглядати як адміністративний захід регулювання зовнішньоекономічної діяльності і віднести до загальної групи так званих нетарифних заходів. Наприклад: порядок визначення митної вартості конкретного товару; правила, що визначають країну походження конкретного товару, і т. д.
З часом ряд таких заходів, що діють деякий час без суттєвих змін, об'єднують у митно-тарифні заходи.
Митно-тарифні заходи – сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і