Загальний обсяг інвестицій з України на 01.01.98 р. становив 133,8 млн. дол. США, зокрема до країн СНД і Балтії – 50,6 млн. дол. (37,8%), до інших країн світу – 83, 2 млн. дол. (62,2%). Найбільші обсяги інвестицій припадають на Російську Федерацію – 44, 8 млн. дол. США (35,5%)Ю Панаму – 43,0 млн. дол. (32,1%), В'єтнам – 22,8 млн. дол. (17%), Швейцарію – 7,4 млн. дол. (5,5%).

Основними інвестори України є підприємства транспорту 67 млн. дол. США (50%), охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення – 26,4 млн. дол. (29,7%), будівництва – 11,8 млн. дол. (8,8%), машинобудування і металообробки – 7,1 млн. дол. (5,3%).

В Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною, і політичною проблемою.

Інвесторів в Україні приваблюють:

вигідне географічне розташування;

потенційно великий ринок;

висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна;

низький курс національної валюти;

правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;

захист інвестицій;

можливість вивезення прибутку;

система компенсації збитків тощо.

Причини, які не сприяють прискореному вкладанню інвестицій в економіку України, такі:

зав'язаність економіки на колишніх республіках СРСР;

незбалансованість економіки;

нерозвинена інфраструктура;

застаріла банківсько-фінансова система;

неконвертованість національної валюти;

недостатньо гнучка податкова система;

низька культура праці;

невідповідність організаційних управлінських форм світовим;

економічна і політична нестабільність.

Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний інвестиційний клімат.

Інвестиційний кліматом – називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна об'єднати в такі три основні групи:

соціально-політична ситуація та її перспективи;

економічна ситуація та її перспективи;

зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Перша група – соціально-політична ситуація – характеризує міцність державних інституцій, наступництво політичної влади, ступінь державного втручання в економіку, прагматичність державної політики, ефективність роботи державного апарату, схильність до націоналізації іноземного майна, традиції дотримання міжнародних угод тощо.

Економічна ситуація: загальний стан економіки, становище у валютній, фінансовій та кредитній сферах, митний режим та режим використання робочої сили, стійкість валютного курсу, податкові ставки та пільги тощо.

Третя група факторів охоплює чинне законодавство в галузі захисту інвестицій, формування та діяльності підприємств за участю іноземного капіталу, заходи з регулювання та обмеження їхньої діяльності, сукупність правових актів, які відображають державну політику щодо капіталовкладень з-за кордону тощо.

Для покращення інвестиційного клімату необхідно:

зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств, розширення податкових пільг тощо;

створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям провідні галузі промисловості;

розвиток системи страхування інофірм;

визначення пріоритетів інвестування;

підтримка і заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі сприяють інвестиціям в українську економіку;

розширення міжнародної співпраці в галузі сприяння капіталовкладенням та гарантування інвестицій;

активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;

створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;

поглиблення ринкових реформ;

удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням.

Україна в процесах міжнародного руху капіталу.

Така велика європейська держава, як Україна, не може залишатися осторонь шляхів трансферту капітальних, зокрема інвестиційних, ресурсів, тобто не може бути учасником міжнародного ринку інвестицій.

Зрозуміло, що для успішного проведення економічних реформ в Україні потрібні значні капіталовкладення. Проте їхня пропозиція досі значно відстає від попиту, і цей розрив не зменшується.

До останнього часу основними кредиторами України залишались міжнародні фінансові організації та уряди індустріально розвинутих країн.

Так, Міжнародний валютний фонд (МВФ) працює з українським урядом за трьома програмами:

програма трансформації економіки;

програма короткострокового фінансування, спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації (стенд-бай);

програма розширеного фінансування.

З початком емісії українських євробондів наша держава вийшла на міжнародні ринки капталів, де покупцями цих цінних паперів виступили в основному приватні інвестори. Проте міжнародний рейтинг українських євробондів на цьому ринку є ще досить низьким.

Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких ще недостатні.

Так, за офіційними даними, чисті прямі іноземні інвестиції в 3 кварталі 1999 р. становили 186,6 млн. дол. За 9 місяців надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) сягнули 345,9 млн. дол. Порівняно з аналогічним періодом 1998 р. обсяг ПІІ скоротився на 12 %.

Незважаючи на законодавчу невизначеність умов інвестування в Україні й хиткість політичної ситуації, стабільний приплив ПІІ спостерігається в харчовій і деревообробній галузях промислові, внутрішній торгівлі та галузі зв'язку. Цей факт свідчить про наявність великого незадоволеного попиту в цих галузях і реальність перспектив їх швидкого зростання.

Аналізуючи ситуацію ПІІ в Україну можна прогнозувати збільшення його обсягів в таких галузях:

с/г машинобудування – завдяки можливості нарощувати збут с/г техніки місцевого виробництва;

фармацевтична та медична промисловість – унаслідок обмеженої пропозиції українських ліків і медичного обладнання;

промисловість будівельних матеріалів – через очікуваний бум у сфері індивідуального будівництва;

електроенергетика: в разі приватизації енергогерувальних компаній чималі іноземні інвестиції буде спрямовано на оновлення обладнання тепло- і гідроелектростанції;

нафтогазова промисловість: буде оновлено основні активи нафтопереробних заводів. Закон “Про розподіл продукції” створює сприятливі умови для інвестицій у видобуток нафти та газу;

галузь зв'язку, яка після приватизації “Укртелекому” протягом наступних 10-12 років може отримати понад 2 млрд. дол. інвестицій.