в народонаселенні (зміни у густоті і територіальному розселенні людей, перехід від традиційної сім'ї до сучасної нуклеарної сім'ї, від екстенсивного типу демографічного відтворення до якісно інтенсивного з орієнтацією на відтворення інтелектуального потенціалу та розвиток людської особистості).
3. Зростання суспільних витрат викликається об'єктивними вимогами взаємного доповнення приватнопідприємницьких та спільно-координаційних видів діяльності. Це проявляється у розвитку єдиної інформаційної структури, єдиної інфраструктури з охорони навколишнього середовища тощо.
4. Зростання суспільних витрат пояснюється закономірністю відставання продуктивності праці працівників сфери послуг від продуктивності праці зайнятих у матеріальному виробництві. У сфері послуг заміна живої праці уречевленою працею йде повільніше, ніж у сфері матеріального виробництва.
5. На зростання суспільних витрат суттєво впливають соціально-політичні фактори, пов'язані із зростанням бюрократичного апарату, зацікавленістю його у своєму розширеному відтворенні.
Закон Вагнера реалізувався у багатьох країнах, які обрали шлях соціально-орієнтованого ринкового господарства (Скандинавські країни, Німеччина, Швейцарія та інші розвинуті країни.). Про них говорять, що у них існує держава загального добробуту.
Держава загального добробуту – це така держава, в якій за рахунок переважно суспільних витрат забезпечуються такі суспільне значимі потреби, як потреба в освіті, охороні здоров'я, пенсійному забезпеченні тощо.
Про рівень забезпечення деякими престижними товарами в розвинутих країнах можна довідатися з табл. 2.2.
Таблиця 2.
Результати дослідження споживчого попиту в Європі [12, 39]
Найменування | % тих, котрі мають | % тих, котрі бажають придбати
1 | 2 | 3
Стаціонарний телефон | 93 | 3
Телевізор | 92 | 4
Відеомагнітофон | 83 | 3
Муз. центр | 78 | 4
Моб. телефон | 76 | 7
Комп'ютер | 55 | 7
Кол. принтер | 48 | 7
Плеєр | 47 | 3
Продовження таблиці 2.2
1 | 2 | 3
Сканер | 31 | 8
Ігр. приставка | 26 | 8
Відеокамера | 24 | ; 4
Запис CD-ROM | 23 | 8
Лаптон | 12 | 4
Плоский ТВ | 11 | . . 3
Цифр. фотоапарат | 11 | . 8
Веб-камера | 8 | 5
Цифр. відеокамера | 7 | 5
Киш. комп'ютер | 6 | 2
МРЗ-плеєр | 4 | 3
Моделі держави добробуту (або соціальної держави)
Ліберальна (або англосаксонська), яка застосовується в США, Великобританії, ряді латиноамериканських країн. Вона передбачає державні обов'язки з соціального захисту для найбільш уразливих верств населення. Інші громадяни повинні забезпечувати себе самостійно. У системі соціального забезпечення перевага надається трудовій мотивації громадян.
Соціально-демократична (або скандинавська) модель, яка найбільш поширена у Швеції. Тут надається базове забезпечення усім громадянам за рахунок бюджетів усіх рівнів. Вона спрямована на недопущення бідності і забезпечення усім зайнятим громадянам достойного рівня життя.
Консервативна (континентально-європейська), що поширена в Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Греції. Вона побудована на системі соціального страхування з пайовим відрахуванням внесків працюючих і роботодавців. Боротьба з бідністю поєднується з підтримкою високих стандартів життя усіх громадян.
Уряди багатьох розвинутих країн зараз змушені відходити від моделі держави загального добробуту, оскільки на це не вистачає бюджетних коштів, змушує платників податків ухилятися від надмірного оподаткування (приклади: Голландія, Німеччина, Швеція тощо).
Іноземці часто ідеалізують шведську "державу добробуту", але треба брати до уваги той факт, що країна протягом 30-ти останніх років незмінно поступалася у розвитку економіці сусідніх країн. У 1970 р. Швеція посідала четверте місце у світі за рівнем ВВП на душу населення, а сьогодні їй належить 17-е місце серед країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР). Щороку показники економічного зростання Швеції відстають у середньому на 1% від показників інших країн Заходу. Одна із причин цього полягає в тому, що Швеція, як і раніше, є одним із лідерів за розмірами податків, а державні витрати становлять майже 60% ВВП [1].
Суть сучасної моделі розподілу в розвинутих країнах полягає у визнанні рівності всіх перед законом і включає механізм перерозподілу доходів за допомогою прогресивного оподаткування і трансфертних платежів. Цю модель називають змішаною, оскільки вона поєднує елементи ліберальної та соціальної моделей розподілу.
Складові змішаної моделі розподілу
Програми із створення реальних рівних стартових можливостей (в т. ч. за допомогою державних програм розвитку людського капіталу).
Програми підтримки малого і середнього бізнесу.
Політика високих податків на спадщину та майно.
Антимонопольна політика.
Надання гарантій соціального захисту з боку держави тощо.
Види моделей розподілу в ринковій економіці
Ліберально-ринкова модель.
Соціально-ринкова модель.
Ці моделі мають, крім усього іншого, і національну специфіку (в США вона інша, ніж у Німеччині).
До ліберально-ринкової відноситься насамперед американська модель розподілу, її основним принципом є принцип індивідуальної відповідальності за рівень життя окремого громадянина.
До соціально-ринкової моделі відноситься передусім німецька модель розподілу, її основним принципом є принцип колективної відповідальності за рівень життя окремого громадянина (або суспільний принцип солідарності). Тобто, тут громадяни отримують більшу допомогу за рахунок бюджету, а наголос тут робиться на дотриманні єдиного державного мінімуму доходу для всіх членів суспільства.
Так, частка соціальних виплат і податків у сукупному ВВП країн ЄС за період з 1970 по 1992 р. зросла з 34,4% до 40%, в той же час у США вона залишалась незмінною (близько 30%) [12, 41].
Крім цього, податкові і соціальні виплати становлять близько 40% всіх видів видатків на робочу силу в ЄС, що значно вище, ніж у США.
Вимогам ринкової справедливості відповідає організація трансфертних платежів у США за цільовими програмами незалежно від рівня доходу (пенсійні і страхові внески насамперед). На думку американців, ці виплати є грошовою компенсацією їх попереднього трудового і підприємницького внеску.
У зарубіжній фінансовій науці аналіз видаткової частини бюджету країни займає провідне місце. Він дає змогу оцінити ефективність дій держави в проведенні економічної