Слід зазначити, що на структуру федерального бюджету США більшою мірою впливають політичні події, які відбуваються в цій країні. Так, наприклад, федеральний бюджет був полем бою у багатомісячному протиріччі Б. Клінтона і республіканського Конгресу перед президентськими виборами 1996 р.

Перед адміністрацією Клінтона стояла не тільки проблема переобрання в 1996 р., а й необхідність зміцнення політичної бази демократів. А це означало таку конфігурацію бюджетних пріоритетів, при якій повинно поступово відбуватися заміщення військових витрат на соціальні.

Що стосується економічних програм, то адміністрація практично заморозила витрати на сільське господарство, транспорт, енергетику, охорону навколишнього середовища, науку і техніку. Доходи в 1997 фін. р. зростали випереджальними темпами відносно витрат – 7,1 у порівнянні з 5,3%, що дало різницю в 10 млрд. дол. в абсолютному вираженні.

Практично збалансований за 1997 фін. р. федеральний бюджет є прикладом бюджету, у якому доходи і витрати перебували в більш-менш урівноваженому стані, тому є сенс проаналізувати пріоритети і структуру такого бюджету ґрунтовніше. Бюджетна збалансованість була досягнута США наприкінці 90-х рр. на рівнях доходів, що становили 19,8% ВВП, витрат – 20,1% ВВП. Тому можна впевнено говорити про те, що федеральний сектор економіки, що дорівнює 20% ВВП, є, за стандартами сьогоднішнього дня, оптимальним для змішаної, високорозвиненої економіки західного типу. Співвідношення боргу федеральною уряду і ВВП у 1997 фін. р. становило 67,4% (в абсолютному вираженні борг дорівнював приблизно 5,4 трлн. дол.), а виплати нетто-відсотків – – 15,2% видаткової частини бюджету.

Загальні витрати на військові потреби досягли 270,5 млрд. дол., або 16,9%; на міжнародну діяльність, багато в чому пов'язану з глобалістичними прагненнями Пентагону, США витратили в 1997 фін. р. 15,2 млрд. дол., або приблизно 1% загального обсягу федеральних витрат.

У федеральному бюджеті щорічно передбачаються кошти за статтею міжнародні програми на розвиток нових держав. У 1999-2000 фін. рр. було заплановано витратити з цією метою 20,2 млрд. дол., у тому числі кілька десятків мільйонів для України [17, 102].

Державні кошти слугують основним джерелом фінансування освіти. Кошти на середню освіту виділяються в основному з бюджетів штатів і органів місцевого самоврядування (на 93%). Фінансування може здійснюватися трьома шляхами: за рахунок загальних бюджетних надходжень; цільових податків і проведення лотерей. Найбільш розповсюдженим є перший спосіб фінансування освіти, але в 1988 р. у 28 штатах існував цільовий податок, а в 12 – проводили лотереї. Що стосується вищої освіти, то на початку 90-х рр. 42,5% загальних витрат вищих навчальних закладів покривалося за рахунок бюджетних коштів, у тому числі 12,4% – за рахунок федерального бюджету, 27,5% – бюджетів штатів, 2,6% – місцевих бюджетів.

Провідним джерелом надходжень у доходи федерального бюджету в 1997 фін. р. стали прибуткові податки, частка яких становила 46,7%. Другими за значенням йшли податкові внески у фонди соціального страхування (33,7%). Таким чином, разом ці види податків забезпечували приблизно 80% доходів федерального бюджету. Слід підкреслити, що ці податки – у прямій чи непрямій формі – сплачуються основною масою американських робітників, службовців, і тому наростання позитивних тенденцій на ринку праці США в другій половині 90-х рр. (зниження рівня безробіття, абсолютне зростання числа зайнятих, солідні темпи приросту реальної заробітної плати, особливо кваліфікованої робочої сили), безумовно, позитивно позначилися на динаміці бюджетних показників.

Податкові надходження від бізнесу і приватних фірм, представлені у федеральному бюджеті двома основними видами податків – – на прибуток корпорацій і акцизами (які вважаються в США непрямими податками на бізнес), а також митами, вони склали в 1997 фін. р. 16,3% дохідної частини федерального бюджету. Податки на дарування і нерухомість (1,2%) також не відігравали великої ролі в надходженнях у збалансований федеральний бюджет. Іншими словами, фактор капіталу і капітальних активів не має великого значення в системі федерального оподатковування, і тому стає зрозумілою та обставина, що бюджетна збалансованість була забезпечена в США наприкінці 90-х рр. насамперед завдяки економіці "високої зайнятості".

Сумарні показники vcix видів надходжень містять додаткові міжфондові та міжвідомчі перерозподіли коштів на річні цілі, які не показані окремо: у суму інших надходжень входять доходи по депозитах федеральної резервної системи.

Таким чином, можна зробити висновок: структура витрат і доходів безпосередньо залежить від того, хто перебуває біля "керма влади" республіканці чи демократи, тому що вони мають різні бюджетні пріоритети, які й визначають статті витрат і доходів федерального бюджету в США.

За своїми розмірами місцеві бюджети менші за федеральний і становлять близько 1 трлн. дол. Основу дохідної частини бюджетів штатів становлять прибутковий податок на приватних осіб, податок на прибуток корпорацій, податок із продажів. Якщо перші два податки вносяться у федеральний бюджет, як уже відзначалося, за єдиними ставками по всій території країни, то надходження в бюджети штатів відбувається за нормативами, що встановлюються місцевими органами законодавчої влади. Наприклад, у штатах Аляска, Невада і деяких інших взагалі немає прибуткового податку на приватних осіб, тоді як у Каліфорнії він досягає 11% від оподатковуваного доходу. Така ж диференціація в ставках податку на прибуток корпорацій – від відсутності цього податку в Техасі, Південній Дакоті – до максимальної ставки в розмірі 12,25% у штаті Пенсільванія.

Майже п'яту частину місцевих бюджетів становить податок із продажів. У середньому близько 5% коштів, отриманих від продажу товарів, медикаментів, наданих послуг надходять у бюджети штатів у вигляді цього податку. Основним джерелом надходження доходів у місцеві бюджети нижчих рівнів є податок на власність. Таким чином,