До джерел фінансування витрат місцевих бюджетів належать також доходи від послуг комунального господарства, надходження від випуску місцевих позик і лотерей.

Дефіцит коштів у місцевих бюджетах незначний, і це пояснюється як існуючими традиціями, так і наявністю чітких обмежень розміру бюджетного дефіциту в місцевих законах. Зокрема, починаючи з 60-х рр. протягом останніх десятиріч дефіцит або, навпаки, перевищення доходів над витратами в цілому в місцевих бюджетах не становили більше 0,75% ВВП, тоді як у федеральному бюджеті дефіцит досягав 4,1 % ВВП. У США не існує законодавчої норми, яка визначає, що федеральний бюджет повинен бути без дефіциту, і федеральний уряд має право залучати позикові фінансові ресурси для фінансування дефіциту федерального бюджету. На противагу федеральному бюджету, законодавство штатів у більшості випадків вимагає бездефіцитності регіональних і місцевих бюджетів за поточними витратами. Положення, які регулюють порядок запозичень, містяться в конституціях і законах штатів і, як правило, сильно варіюються в залежності від конкретного штату.

Основним способом державних і муніципальних запозичень у США є емісія облігацій штатів і муніципальних облігацій, які беруть участь в обігу без обмежень. При цьому процентний доход, отриманий за цими цінними паперами, не обкладається федеральним прибутковим податком [17, 112].

Важливою ознакою бюджетної системи США є те, що федеральний уряд не несе відповідальності за цінні папери, випущені органами влади нижчестоящого рівня. У такій ситуації інвестори спираються на рейтинги приватних агентств, які, зрештою, і визначають ціну запозичень бюджетів штатів та муніципалітетів на відкритому ринку.

Міжбюджетне вирівнювання в США представлене складною системою бюджетних грантів, які виділяються бюджетам різних рівнів.

У Сполучених Штатах бюджетам нижчестоящого рівня надається як цільова умовна, так і безумовна фінансова допомога. Основним видом безумовної фінансової підтримки є програма міжбюджетного дохідного вирівнювання, заснована на виділенні трансфертів, розрахованих згідно із законодавче затвердженою формулою, яка враховує видаткові потреби і фіскальний потенціал. В даний час федеральний бюджет не здійснює нецільової фінансової допомоги бюджетам нижчестоящого рівня, хоча безумовна фінансова підтримка місцевим бюджетам з боку бюджетів штатів широко використовується.

Цільова фінансова допомога надається у вигляді грантів двох типів. Перший тип – блоки-гранти – виділяється на фінансування досить широкого спектра видаткових статей при встановленні обмежень на перерозподіл коштів між цими статтями. Існують блоки-гранти на охорону здоров'я, соціальне забезпечення, а також на фінансування інших видаткових груп.

Другим видом цільової фінансової допомоги бюджетам нижчестоящого рівня є так звані категорійні гранти, у рамках яких виділяються кошти на фінансування окремої видаткової програми.

Структура місцевих органів також відчутно відрізняється в кожному штаті. Наприклад, у штаті Індіана основними "діючими особами" бюджетного процесу є скарбник і аудитор з відповідними службами та бюджетне управління. Бюджетне управління складає проект бюджету, здійснює його поквартальну розбивку, вносить, відповідно до діючого закону, зміни в ході його виконання, стежить за дотриманням бюджетних призначень розпорядниками кредитів. Зважаючи на те, що в США бюджетні засоби перебувають на різних рахунках у багатьох банках, головна функція казначейства – найбільш вигідне розміщення і збереження бюджетних коштів. А завдання аудиторської служби полягає, в основному, у виконанні всіх бухгалтерських функцій. Крім того, у штаті діють також структури, що займаються стягуванням податків, проведенням щорічних ревізій.

Трохи простіша структура місцевих фінансових органів в адміністративно-територіальних одиницях нижніх рівнів. Зокрема, у графстві Ремсі (штат Мінесота) усі функції з формування і виконання бюджету, а також бухгалтерську роботу виконує бюджетно-бухгалтерське управління, а функції скарбника і збирача податків – податкове управління.

Будь-якій адміністративно-територіальній одиниці США не потрібно чекати визначення, який відсоток від загальнодержавних доходів, що збираються на цій території, буде зарахований у вищестоящий бюджет, оскільки для всіх регіонів існують єдині стабільні нормативи відрахувань у федеральний бюджет. Немає необхідності також гадати про можливий розмір субвенції для збалансування бюджету, оскільки субвенція з вищестоящого бюджету в Америці дається під конкретні програми.

Особливістю бюджету цього графства є його бездефіцитність, що передбачено Хартією правил. Основну роль при збалансуванні бюджету відіграє податок на власність.

Разом з бюджетом затверджується також бюджетний план капітальних вкладень. Джерелом покриття витрат на капітальні вкладення є випуск облігацій графства Ремсі. Для того щоб не допустити безмежного зростання капіталовкладень, відповідно до законодавства штату Мінесота, розмір боргу графства перед власниками облігацій не повинен перевищувати 2% від суми оподатковуваної власності. Узагалі для всіх рівнів бюджетної системи США характерним є те, що до складу бюджету входять усі кошти, які стягуються і використовуються державою.

У графстві Ремсі будь-які зміни в бюджет має право вносити лише законодавчий орган, що затвердив бюджет (слід зазначити, що в законодавчий орган – Рада графства Ремсі – входить всього 7 виборних осіб).

2.3. Скандинавська модель фінансових відносин

Скандинавськими країнами називають п'ять країн, які розташовані на території Скандинавського півострова в північній частині Європи, – Швецію, Норвегію, Данію, Фінляндію, Ісландію.

Їх об'єднують економічні, соціальні, політичні і багато позаекономічних факторів, включаючи історичні та національно-культурні особливості даного регіону:

Усі країни Північної Європи належать до групи так званих малих країн. На них припадає