зниження інфляції до керованого рівня. Її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення.
Позитивними зрушеннями були такі:
Забезпечення стабільності національної валюти:
проведення цілеспрямованої монетарної політики, зорієнтованої на макроекономічну стабілізацію економіки, що сприяло подальшому зниженню темпів інфляції;
досягнення стабілізації офіційного курсу національної валюти до іно-земних валют;
збільшення обсягів та удосконалення структури офіційних валютних резервів для підтримання курсу гривні до іноземних валют;
зупинення, починаючи з 1994 р., емісії платіжних засобів комер-ційними банками.
Регулювання грошового обігу:
зростання платіжних засобів та підвищення рівня монетизації еконо-міки;
повне і безперебійне забезпечення економіки грошовою готівкою;
впровадження автоматизованих систем обробки готівки;—
-введення в дію в 1994 р. виробничих потужностей Банкнотно-монет-ного двору.
Кредитна діяльність:
відмова від прямого кредитування дефіциту бюджету за рахунок кредитної емісії;
удосконалення структури кредитної емісії;
зростання обсягів кредитних вкладень в економіку України зі збіль-шенням фізичного обсягу довгострокового кредитування суб'єктів господа-рювання і населення України.
Процентна політика:
зниження рівня облікової ставки НБУ, її зміна залежно від економіч-ної ситуації при дотриманні позитивного рівня;
зниження процентних ставок за кредитами комерційних банків. Сфера валютного регулювання:
подальша лібералізація та збільшення обсягів валютного ринку;
зміцнення зовнішньої та внутрішньої стабільності національної валюти;
вдосконалення системи валютних операцій з впровадженням системи валютних деривативів;
поширення впровадження пластикових карток міжнародних пла-тіжних систем.
Здійснення банківського нагляду:
подальше нарощування статутного капіталу комерційних банків;
вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;
реформування банківського нагляду;
створення сприятливих умов для ефективної роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів вкладників, підвищення рівня конкуренції, підвищення ліквідності банківської системи.
Обслуговування Державного бюджету України:
удосконалення механізму касового виконання Державного бюджету України;
удосконалення механізму обслуговування дефіциту Державного бюд-жету України через подальший розвиток фондового ринку державних цінних паперів.
У 1998 р. грошово-кредитна політика була направлена на подальше за-кріплення внутрішньої і зовнішньої стабільності національної валюти.
Регулювання грошово-кредитного ринку здійснювалося за допомогою інструментів, які забезпечували фінансову стабілізацію та сприяли досягнен-ню відповідного рівня економічного та соціального розвитку, а саме:
здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, вста-новлення її приросту в межах, що відповідають прогнозованим обсягам ВВП та інфляції;
забезпечення купівельної спроможності національної валюти до рівня, що дає змогу збалансувати інтереси як державні, так і суб'єктів національної економіки, включаючи зовнішньоекономічну діяльність;
стимулювання процесу залучення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через введення механізму страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на вста-новлення процентних ставок за депозитами на реальному позитивному рівні;
підвищення кредитної активності комерційних банків з метою стиму-лювання вітчизняного виробництва та підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків через систему рефінансування;
стимулювання інвестицій у діяльність банків, збільшення обсягів до-вгострокового кредитування на основі росту депозитів, залучених на довго-строковій основі;
захист економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитного ринку [39].
Грошово-емісійна політика та валютне регулювання.
У період різкого падіння вартості національних грошей України — з кінця 1991 р. до першої половини 1994 р., коли інфляція стрімко підвищилась з 240% в 1991 р. до 2100% в 1992 р. і переросла в 1993 р. у гі-перінфляцію — 10 256Ж на рік, ситуація визначалась надзвичайно значними обсягами кредитних емісій, які здійснювались відповідно до постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, рішеннь Кабінету Мініст-рів України.
Так, в 1992 р. кредитна емісія (за оборотами) складала нечуваний за тих часів обсяг — 1 трлн крб., який було спрямовано на забезпечення заліків взаємозаборгованості підприємств, поповнення їх обігових коштів, для сільськогосподарських підприємств та за іншими напрямами. У 1993 р. обсяги кредитної емісії збільшились у 30 разів і становили 30 трлн крб., 70% якої через різні канали було спрямовано на фінансування агропромислового комплексу. В цей же період стрімко зростали прямі кредити Уряду, частка яких була переважною в загальній сумі платіжних засобів: на 01.01.93 — 73%, на 01.01.94 — 52%, на 01.01.95 - 86%, на 01.01.96 — 77%. Меншими були частки коштів, спрямовані на рефінансування комерційних банків та на ку-півлю іноземної валюти в офіційні валютні резерви НБУ.
Саме ця величезна за обсягами кредитна емісія була головною причиною гіперінфляції 1993 р. та поглиблення фінансової кризи.
У період гіперінфляції інструменти проведення грошової політики не працювали, оскільки Національний банк України не міг впливати на стан грошового ринку через відсутність умов використання класичних інструмен-тів регулювання грошового ринку.
Додатковим фактором тиску на вартість національної валюти було на-дання емісійних кредитів за пільговими процентними ставками, які були значно нижче рівня інфляції. І тільки після трагічного досвіду 1992—1993 рр. обсяги кредитних емісій за рішеннями державних органів почали зменшу-ватись. Це дозволило Національному банку України з 1994—1995 рр. розпо-чати запровадження нормальної системи регулювання грошового ринку через систему відповідних інструментів, що відповідає міжнародній практиці, і, таким чином, стримати інфляцію, стабілізувати грошово-кредитний ринок та вартість національних грошей.
Виважена монетарна політика протягом 1996—1997 рр., спрямована на підтримку купівельної спроможності гривні, стабілізацію фінансових ринків та підтримку банківської системи, сприяла поступовому зниженню темпів ін-фляції. Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 р. і на-далі набуло стабільного характеру. У 1997 р. інфляція споживчого ринку ста-новила 10,1% — це найнижчий рівень за весь період розбудови незалежної держави. Багато в чому така політика сприяла створенню належних умов для можливого економічного зростання в наступні роки, створення середовища довіри для зовнішніх та внутрішніх інвесторів [39].
Протягом 1996—1998 рр. при зростанні випуску в обіг платіжних засобів НБУ значно змінилась їх структура. Якщо у 1996 р. при збільшенні обсягу платіжних засобів на 37% на пряме кредитування Державного бюджету України було спрямовано 64% від загальної суми емісії, то у 1997 р. пряме кредитування і фінансування дефіциту бюджету