(це стосується і операцій із цінними паперами).
Перелічені види діяльності охоплюють майже всі можливі операції із цiнними паперами, оплачувані власними коштами і за дорученнями. Комерційний банк може бути професійним учасником ринку цінних паперів, виконуючи функції інвестиційного посередника (фінансового брокера), інвестицiйного консультанта; може працювати у режимі, властивому інвестиційній компанії або інвестиційному фондові. Останнє можливе, якщо відділ банку, який займається операціями із цінними паперами, має окремий баланс, залучає ресурси за рахунок випуску цінних паперів від імені банку, перерозподіляє вказані ресурси для інвестування у цінні папери. Якщо названі передумови мають місце, то для проведення операцій із цінними паперами, безсумнівно, залучаються власні кошти банку.
Банк також може діяти на ринку цінних паперів як емітент або інвестор. Досвід функціонування фінансових установ на вітчизняному фондовому ринку дає змогу і зробити висновок, що саме банки випускають найбільшу кількість найліквідніших акцій та облігацій, а також є найбільшими інвесторами як у приватні цінні папери, так і в державні. Наприклад, основними покупцями облігацiй внутрішньої державної позики є саме комерційні банки.
Основними видами операцій, що їх виконують комерційнi банки на ринку цінних паперів є наступні.
До активних насамперед належать операції, пов’язані з інвестуванням у цінні папери, та обліково - позикові операції. До пасивних - випуск комерційними банками цінних паперів, насамперед - акцій для формування статутного капіталу, крім того, акумуляція залучених коштів (див. схему 5). [19,c.22]
Комерційні банки здійснюють також цілу серію позабалансових операцій (див. схему 6). З даної схеми можна побачити, що пересічний український комерційний банк здатен здійснювати практично всі операції на ринку цінних паперів, одночасно виконуючи роль емітента, інвестора, фінансового посередника та консультанта.
Сукупність цінних паперів, придбаних банком в процесі активних операцій складають його інвестиційний портфель.
Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій, якщо вони:
обертаються на ринку цінних паперів;
є борговими зобов’язаннями.
Основними цілями банків як інвесторів є забезпечення збереження коштів, тобто безпека вкладень, доходність банківських інвестицій, їх ліквідність та ріст.
У банківській справі інвестиції – кошти, вкладені в цінні папери підприємств і державних установ на відносно тривалий проміжок часу.
Інвестиції комерційних банків відрізняються від кредитних позичок по ряду положень:
Кредитні позики передбачають використання коштів на протязі порівняно невеликого періоду часу, при умові їх повернення у встановлений термін з виплатою позичкового проценту. Інвестиції передбачають надходження коштів на протязі відносно тривалого часу, до того як вкладені кошти банку повернуться до свого власника.
Схема 5. Балансові операції комерційних банків на фондовому ринку.
Схема 6. Позабалансові операції комерційних банків на фондовому ринку.
При банківському кредитуванні ініціатором угоди виступає позичальник, а при інвестуванні – комерційний банк, який прагне купити активи на ринку цінних паперів.
В кредитних угодах банк – один із головних кредиторів і в той же час – інвестор коштів в цінні папери підприємств і установ.
Банківське кредитування напряму пов’язане з особистими відносинами банка і позичальника, інвестування – знеособлена через різні види цінних паперів багатьох підприємств і установ діяльність комерційного банку.
Основні фактори, які визначають мету проведення інвестиційної діяльності комерційного банку – потреба в отриманні доходу і забезпечення ліквідності певної групи своїх активів, тобто практична можливість перетворювати цінні папери в наявні кошти з мінімальною затримкою по часу і невеликим ризиком втрат.
Емісійні операції кредитних організацій включають в себе операції по реалізації акцій і облігацій, що випускаються з метою залучення ресурсів і збільшення капіталу.
Реалізація цінних паперів може здійснюватись шляхом:
Прийому від інвесторів внесків в капітал кредитних організацій належними інвесторам матеріальними активами, які можуть використовуватися в діяльності організації.
Продажу акцій за гривні та валюту.
Переоформлення внесених раніше паїв в акції.
Капіталізації інших власних коштів з розподілом відповідної кількості акцій серед акціонерів або працівників комерційного банку за рахунок:
коштів резервного фонду;
коштів, отриманих банком від продажу акцій їх першим власником понад номінальної вартості;
коштів, отриманих в результаті переоцінки основних засобів комерційних банків;
залишків фондів економічного стимулювання за підсумками року;
основних засобів;
коштів від переоцінки валютної частини власних коштів в розмірі 50% кредитного залишку на кінець звітного року;
дивідендів, нарахованих, але не виплачених акціонерам банку. Ці кошти використовуються на капіталізацію за згодою акціонерів після сплати податків в бюджет;
нерозподіленого прибутку за підсумками попереднього року;
Заміни на раніше випущені банком конвертовані облігації та інші цінні папери – згідно з умовами їх випуску та діючим законодавством. [5, c.242]
До торгових операцій з цінними паперами відносять операції по купівлі–продажу цінних паперів від імені або за дорученням клієнта, а також за рахунок комерційного банку з метою подальшого перепродажу.
До трастових операцій комерційних банків з цінними паперами належать:
розпорядження спадщиною: отримати рішення суду, зібрати і зробити безпечними активи спадщини, сплачувати адміністративні витрати, розраховуватися за боргами, сплачувати податки, розділити майно, яке залишилося, особові послуги членам сім’ї;
операції по довіреності і в зв’язку з опікою: володіння і розпорядження майном в інтересах довірителя.
До агентських послуг можна віднести: збереження активів, управління власністю і юридичне обслуговування (без передачі права власності).
Згідно вимог пункту 3.1.1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами комерційних банків загальний балансовий портфель цінних паперів повинен розбиватися на портфель цінних паперів на продаж та портфель цінних паперів на інвестиції. Віднесення тієї чи іншої групи цінних паперів до відповідного портфелю є дуже важливим для банківського нагляду і залежить від ряду факторів. Одним з цих факторів є намір банку щодо групи цінних паперів. Намір - це первісне бажання банку в момент придбання цінних паперів щодо напрямів їх подальшого використання.