В ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів банківська система потребує підвищення ліквідності комерційних банків, Національний банк України здійснює операції “прямого РЕПО” і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов’язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк.

У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, Національний банк України може продати комерційним банкам через механізм “зворотного РЕПО” державні цінні папери, які є в його портфелі, на відповідний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Місце проведення операції РЕПО - позабіржовий ринок.

Учасниками операції РЕПО при цьому можуть бути Національний банк України та комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення операцій з державними цінними паперами.

Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржевому ринку використовуються такі види операцій:

- нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка є фіксованою на весь термін проведення операції);

- відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна із сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не є фіксованою і перераховується кожного разу);

- строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

Із метою забезпечення зобов’язань про зворотний викуп державних цінних паперів Національний банк України отримує гарантійний внесок, виходячи із ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об’єктом операції РЕПО. Гарантійний внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, які є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.

Широко розповсюджені операції комерційних банків з векселями. Усю сукупність даних операцій можна поділити на:

Кредитні – операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселів.

Активні:

Пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

Торговельні – операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі.

2.1 Активні – купівля векселів.

2.2 Пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій) – продаж придбаних векселів.

Гарантійні – операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов’язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк.

Розрахункові:

Комісійні та довірчі:

Комерційний банк може зазнати збитки від операцій з цінними паперами внаслідок:

Погіршення фінансового стану емітенту ставить під сумнів його здатність погасити борговий цінний папір в повному обсязі у встановлені строки і сплатити суми нарахованих процентів (якщо такі нараховуються), а також його здатність повернути власникові капітального цінного паперу частку капіталу та належного такому інвесторові нерозподіленого прибутку. У разі наявності в комерційного банку цінних паперів емітентів, фінансовий стан яких погіршується, при інших незмінних умовах (тобто при сталості рівня ринкової норми дохідності), реальна балансова вартість таких паперів (розрахована як сума дисконтованих платежів, або як поточна ринкова ціна) зменшуватиметься. Таке зменшення суми активів банку фактично є його збитками. Таким чином, перша категорія збитків комерційних банків від операцій з цінними паперами - це реальні збитки внаслідок неповернення частини або повної суми інвестиційного вкладення.

Зміна поточної ринкової норми дохідності змінює рівень дохідності поточних та можливих інвестиційних вкладень. При наявності в банку цінного паперу з фіксованою сумою доходу у разі збільшення ринкової норми дохідності вище рівня фіксованої ставки за таким папером, при інших незмінних умовах (тобто при стабільності фінансового стану емітенту), реальна балансова вартість паперу зменшуватиметься, оскільки одна грошова одиниця інвестиційного вкладення при старій нормі приносить інвесторові стільки доходу, скільки буде приносити менша сума грошових коштів при новій, вищій нормі. Таким чином, друга категорія збитків комерційних банків від операцій з цінними паперами - це збитки втрачених можливостей, що можуть виникнути навіть за цінними паперами найбільш надійних емітентів.

Охарактеризуємо діяльність Чернівецької облдирекції АКБ “Укрсоцбанк” на фондовому ринку в 1998 році.

Основними напрямками діяльності дирекції на ринку цінних паперів є:

Найбільший обсяг операцій, що здійснювались за рахунок як власних, так і клієнтських коштів, припадає на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

На ринку ОВДП дирекція працює в межах коштів обов’язкового резервування на коррахунку, страхування вкладів фізичних осіб, згідно вказівок установи НБУ, за дорученням клієнтів та для власних потреб.

“Укрсоцбанк” є