неправильним посиланням на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосередження на фіскальних функціях оподаткування – на поповненні дохідної частини державного і місцевих бюджетів.
Другою важливою причиною, яка викликала необхідність внесення змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавство, прийняте в 1990-1996 pp., виявилось недостатньо розробленим і недостатньо перевіреним практикою. Крім того, в ньому недостатньо використовувався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя.
Проте слід відмітити, що прийнятий Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» теж не вирішив усіх проблем і мав свої недоліки. Головний його недолік у тому, що в ньому немає пріоритетів при оподаткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку законодавців, мав почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися, і до того ж багато положень прийнятого Закону було важко зрозуміти, не кажучи вже про виконання [6, 103].
При цьому Законі і далі зберігався принцип так званого неоподатковуваного трикутника, суть якого полягає в тому, що підприємства постачають товар один одному по колу, фактично обмінюючись ним без оплати і реалізації. А обставина, що кожне із цих підприємств використовує товар, який має бути в нього на відповідному збереженні як власність, не стосується реалізації постачальника і не підлягає оподаткуванню. Закон не виключав і можливості передачі товару до оплати не у власність, а на відповідальне його збереження. В такому разі той, хто отримав товар, не вважається одержувачем кредиту тому, що не обумовлено відстрочки платежу, а без такої умови поставлений товар не вважається кредитом [6, 103].
З 1 липня 1997 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» став діяти в редакції Закону України від 22 травня 1997 p. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 p., від 4 листопада 1997 p., від 18 листопада 1997 p. та від 16 грудня 1997 p.).
Відповідно до Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду:
на суму валових витрат платника податку;
на суму амортизаційних відрахувань [11].
Стаття 4 Закону визначає, що валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за межами їх.
1.2. Місце оподаткування прибутку в податковій системі України
Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, що стягується з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Всі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподаткування прибутків до оподаткування прибутку.
Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств і організацій» був прийнятий 21 лютого 1992 року і протягом всього 1992 року діяв на території України. У умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок був введений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про податок на прибуток підприємств і організацій»). Однак, незважаючи на більш прогресивний характер, він був відмінений Законом України «Про Державний бюджет України на 1993 рік» (статті 7 і 8), і, починаючи з другого кварталу 1993 року, був відновлений в дії Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств і організацій». Така зміна в 1993 році пояснювалася спробою зверстати держбюджет, не збільшуючи його дефіциту. Одним з важелів цієї політики було вибране повернення до більш напруженого податкового преса, хоч такий крок і представляється більш ніж спірним. І знову ж бюджетним законом була продовжена дія Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств і організацій» в 1994 році (Закон України «Про Державний бюджет України на 1994 рік»), хоч і з цілим рядом змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг). 22 травня 1997 року був ухвалений Закон України «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» [12, 202].
Питома вага різних видів податків у структурі податкових надходжень державного бюджету відображена в таблиці 1.1.
Таблиця 1.
Податкові доходи державного бюджету, % [4, 172]
Податкові доходи державного бюджету | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000
Податки на доходи, прибуток: | 42,7 | 43,4 | 42,4 | 42,9 | 45,0
прибутковий податок з громадян | 15,2 | 15,7 | 16,3 | 17,6 | 20,3
податок на прибуток підприємств | 32,4 | 27,6 | 27,0 | 25,2 | 24,6
Збори за використання природних ресурсів | 6,5 | 7,1 | 6,8 | 5,9 | 6,4
Внутрішні податки на товари та послуги: | 40,7 | 45,2 | 42,3 | 42,8 | 39,1
податок на додану вартість | 36,8 | 39,3 | 34,1 | 33,5 | 30,1
акцизний збір | 3,8 | 5,7 | 5,9 | 7.1 | 7,1
інші | 0,2 | 0,5 | 2,3 | 2,3 | 1,8
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне, вивізне мито; кошти, отримані за вчинення консульських дій) | 2,6 | 3,4 | 4,4 | 4,9 | 4,9
Інші податки | 2,4 | 0,8