2. З урахуванням пунктів, в яких вказані:

а) особливості оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів;

б) особливості оподаткування окремих платників податку;

в) особливості оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених в державний реєстр;

г) особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції;

д) особливості оподаткування страхової діяльності;

е) особливості оподаткування неприбуткових організацій;

ж) механізм перенесення збитків на наступні податкові періоди (ст. 6) [12, ].

Згідно з підпункту 16.4 Закону України від 1 липня 1997 року податок сплачується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Це означає, що у випадку, коли 20 число співпадає з вихідним або святковим днем, платник повинен сплатити податок напередодні вихідного дня. У картці лицьового рахунку платника в такому випадку податковий інспектор виділяє нараховані до сплати суми податку останнім робочим днем напередодні 20 числа. Згідно з Законом платники податку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, представляють до податкового органу декларацію про прибуток, тобто, якщо 25 число співпадає з вихідним або святковим днем, платник податку повинен до настання вказаного терміну представити декларацію в Державну податкову інспекцію [12, 215].

Дуже важлива зміна внесена в п. 16.4 Закону, у відповідності з яким податковим органам заборонено вимагати форми податкової звітності, прямо не передбачені цим Законом, в тому числі бухгалтерських рахунків, балансів і іншої неподаткової звітності. Таким чином, 15 лютого суб'єкти підприємницької діяльності не зобов'язані надавати бухгалтерську звітність податкової інспекції. Тільки у відповідності зі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» при здійсненні перевірок податкові органи мають право отримувати відомості від посадових осіб з питань, виникаючих при перевірках [12, 216].

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад по місцезнаходженню платника податку.

2.5. Удосконалення оподаткування прибутку

Найгострішою проблемою для економіки України є реформування існуючої податкової системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші – зовсім змінити модель податків.

Проблема може вирішуватись тим чи іншим методом, але вона не дасть якісних результатів, якщо оподаткування не буде справедливим. Адже нині одні сплачують непосильні податки, інші так чи інакше ухиляються від їх сплати.

Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

Заслуговує на увагу й питання прибутковості виробництва. Традиційно прибутком вважається різниця між ціною і матеріальними витратами (так званий балансовий прибуток).

Було б краще, якби прибутком вважалася та частина коштів, яка залишається після вирахування витрат виробництва та витрат на впровадження новітніх технологій і обладнання, що неможливе без використання кредитів, а тому в ці витрати необхідно зараховувати відсотки за кредит та поповнення обігових коштів. Не можна забувати, що протягом десятків років не реформувались і амортизаційні відрахування на оновлення обладнання, що конче потрібно. Тому прибуток для оподаткування повинен бути "чистим", без зазначених витрат [9, 88].

Метою реформування податкової політики є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет України, включаючи відрахування до пенсійного фонду, не повинен перевищувати 40-45 %, що визначається Постановою Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики в Україні" від 04.12.96 p. [9, 88].

Згідно з Постановою, реформуванню підлягають правові норми, які визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини і порядку стягнення податків, зборів, інших обов'язкових платежів у бюджети та державні цільові фонди, необхідні державі для виконання своїх функцій.

Перебудова податкової системи провадиться із врахування потреб, які забезпечили б формування місцевих бюджетів. Причому нормативи і порядок зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів бюджетної системи регулюються законодавством України.

Децентралізація податків й інших обов'язкових платежів провадиться із врахуванням посилення ролі бюджетів усіх рівнів щодо реалізації радикальних реформ по стабілізації економіки.

Розроблено концепцію розширення бази нарахування податків та зменшення розмірів ставок податків за рахунок скорочення пільг при визначенні об'єктів оподаткування. Проведення цих заходів повинно забезпечити справедливий підхід держави до підприємств усіх форм власності та суб'єктів підприємницької діяльності і має спиратися на принципи податкової політики, до яких належать:

Розділ 3. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою у використанні механізму оподаткування прибутку

3.1. Великобританія

Прибутковий податок. Ставки становлять 20, 25 і 40 % (в залежності від рівня річного прибутку). Стягується з всіх видів прибутків фізичних осіб-резидентів в формі заробітної плати або прибутку. Дозволяється відняти з прибутку деякі види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим категоріям платників податків. Нерезиденти оподатковуються з прибутків, отриманих в Великобританії (за деякими виключеннями); для них діють спеціальні знижки [1].

Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка – 33 %. Передбачені знижки для компаній з прибутком менше за 1,25 млн. ф. ст. в рік. Малі компанії з