Податок на прибуток компаній. Фінансову звітність компаній в Іспанії складають наступні документи: звітний баланс, звіт про прибутки і річний звіт в своїх стандартних формах плюс фінансовий звіт, що складається керівництвом компаній з всіх основних питань фінансового становища компанії і результатів її діяльності за рік. Все це представляється до відповідних органів в термін не більш трьох місяців після завершення звітного періоду [1].
Податком на прибуток компаній обкладаються всі підприємства, що мають статус юридичної особи по законах Іспанії (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, повні і командитні товариства), а також іноземні юридичні особи, що здійснюють діяльність на території Іспанії. Однак закриті інвестиційні компанії і професійні асоціації, тимчасові спілки підприємств (спільні підприємства), підприємства, що створюються на основі угод про розділ продукції, а також групи економічного інтересу виключаються з числа платників цього податку в тому значенні, що вони не звітують самостійно перед податковими органами, а всі їх прибутки (або збитки) відразу відносяться на рахунки їх засновників (учасників) в пропорціях, визначених засновницьким договором.
Компанії-резиденти Іспанії підлягають оподаткуванню на прибуток по всіх прибутках з всіх джерел, як в Іспанії, так і за її межами. Компанії-нерезиденти обкладаються тільки по прибутках, які отримані або в Іспанії, або з джерел Іспанії [1].
Висновки
Отже, податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, що стягується з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Всі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподаткування прибутків до оподаткування прибутку.
Платник податку на прибуток являє собою складну систему.
При цьому законодавцем закладається положення, що Національний банк України і його установи сплачують до державного бюджету суму перевищення валових прибутків над витратами згідно з кошторисами витрат. Підприємства ж, що мають відособлені підрозділи без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток (п. 2.3 Закону України від 22 травня 1997 року).
Об'єкт оподаткування можна диференціювати в залежності від території його отримання на прибутки, отримані:
Деяким спрощенням в Законі України від 22 травня 1997 року може розглядатися ст. 3 «Об'єкт оподаткування», яка закріпляє як об'єкт оподаткування прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового прибутку звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.
У сучасних умовах оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється по одній ставці, без прогресії. Прибутки ж фізичних осіб – по прогресивній шкалі. У ряді випадків це набуває конфіскаційного характеру. Світова практика свідчить про те, що прогресивне оподаткування повинно «накривати» не більше 20 % всіх платників податків, а максимальна ставка податку – не більше 1 % їх загального числа. Відсутність серйозного теоретичного опрацювання змушує законодавчо декілька разів на рік міняти шкалу оподаткування. Справа ускладнюється і широкою диференціацією величин особистих прибутків населення. Напевне, доцільно розробити шкалу прибутків, що включає біля 8-10 груп з приблизно однаковою різницею прибутків всередині кожної групи. При цьому особливо важливо виділити максимальну межу останньої, самої високої групи, яка б «включала» найвищу ставку податку.
Найгострішою проблемою для економіки України є реформування існуючої податкової системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості.
Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.
Література та джерела