Платники податку надають податкову звітність до підрозділу приймання та обробки податкових документів. Схема приймання, обробки та перевірки податкової звітності юридичних осіб приведена в додатку.

Податкова звітність, яка надіслана поштою, надходить до канцелярії податкового органу. Працівник канцелярії повинен у той же день зареєструвати її в книзі вхідної кореспонденції і, відповідно до вимог "Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України", затвердженої наказом Державної податкової служби України від 01.07.98 № 315, передати до підрозділу приймання та обробки податкових документів [18, 188].

Працівник відділу (сектора) приймання звітності отримує подану платником податкову звітність, у присутності платника перевіряє всі форми поданої звітності на предмет заповнення назви та адреси підприємства, ідентифікаційного номера, коду території, форми власності, підпорядкованості, галузі, виду економічної діяльності, наявність підписів посадових осіб, печаток, одиниць виміру, наявності ознак звітного періоду .

Декларація, яка відповідає вимогам перевірки, реєструється засобами АРМу "Податкова звітність" або АРМу "Звіт". Їй присвоюється вхідний реєстраційний номер. На декларації проставляється штамп, реєстраційний номер, дата прийняття та підпис посадової особи, якою прийнято декларацію.

Форми податкової декларації, зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, відповідають нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Унесення змін до форм податкової звітності здійснюється у разі законодавчої зміни правил оподаткування, які запроваджують інший, ніж той, що діяв до їх прийняття порядок відображення у звітності сум податкових зобов'язань і податкового кредиту та обчислення сум податкових зобов'язань платника перед бюджетом чи порядку обчислення і надання бюджетного відшкодування.

Якщо після зміни правил оподаткування центральним податковим органом не внесені зміни до форм податкової звітності і якщо платник вважає, що не змінена форма податкової звітності збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч унесеним змінам до правил оподаткування, то він має право подати податкову декларацію за іншою формою разом із поясненням мотивів її складення [18, 189].

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, як передбачено підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону та іншими законами з питань оподаткування [9].

З 1 квітня 2001 року встановлені терміни подання звітності, які вказані в наказі ДПА України від 05.04.01 № 146.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва-юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, крім податкових декларацій, за якими пунктом 15.4 статті 15 Закону передбачено продовження граничних термінів для їх подання. Наказом ДПАУ від 19.03.2001 № 113, зареєстрованого в Мін'юсті, затверджено Порядок застосування норм пункту 15.4. статті 15 [9].

При прийнятті податкової звітності у платника на деклараціях, що приймаються, ставиться дата прийняття та реєстраційний номер, прийняті декларації реєструються в комп'ютерній мережі або реєстраційних журналах у розрізі форм звітності та платників. Відповідальність за прийняття податкової звітності у платника повинні (при прийнятті цієї звітності) візуально перевіряти заповнення всіх реквізитів, передбачених формою декларації.

Підрозділи з прийманню податкової звітності протягом 3-х робочих днів після завершення терміну подачі звітності формують та надають у галузеві відділи реєстр платників, які не подали звітність у встановлені терміни, для застосування відповідних заходів.

На підставі одержаних реєстрів неподаної звітності працівникам галузевих відділів протягом 3-х днів потрібно направити повідомлення-виклики про необхідність подання звітності та явки в ДПІ за місцем реєстрації платників податків для погодження акту про неподання звітності, протягом 10-ти днів після завершення терміну подання звітності і скласти акти про неподання. При цьому при оформленні акту необхідно ще раз уточнити за реєстрами поданої звітності, чи не надходила від платника звітність після граничного терміну.

На основі акту, згідно з підпунктом 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону та п. .1.1 Інструкції "Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованого в Мін'юсті України від 23.03.2001 № 268/5459, керівник органу державної податкової служби або його заступник приймає рішення про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, оформлюючи його у двох примірниках, не пізніше десяти днів від дня складання акту перевірки [18, 190].

Списки платників, які не подали декларації, необхідно передати керівництву для організації проведення перевірки зазначених підприємств усіма підрозділами з метою визначення податкових зобов'язань на основі первинних документів обліку, визначених законодавством, та відповідно до правил ведення податкового обліку.

До складових адміністрування прибутку юридичних осіб в Україні входить також: "Податковий контроль за поданням звітності та важелі впливу за несвоєчасне подання звітності", "Податковий контроль за дотриманням термінів сплати та важелі впливу на платників за несвоєчасну сплату", "Розшук платників, які не звітують до податкових органів", "Кабінетний аудит та порядок оформлення результатів", "Заходи за результатами кабінетного аудиту", "Відбір платників за ризиковими ознаками для документального аудиту" та "Документальний аудит" та ін. Детальний опис цих складових не є темою даної курсової роботи.

Отже, сьогодні оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми