певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва – оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;
система оподаткування повинна мати інвестиційну й со-ціальну спрямованість;
зміни в системі оподаткування мають здійснюватися од-ночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;
розширення неподаткових форм і методів мобілізації до-ходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;
основу податкової системи мають становити прямі по-датки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізич-ної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;
непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів това-рів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необ-ґрунтоване високих доходів, а також для оподаткування пред-метів розкоші, захисту власного виробника;
застосування при оподаткуванні обґрунтованої диферен-ціації ставок подат-ків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;
ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартість показника в економіці та знижу-ють конкуренто-спроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою потреби;
умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі плат-никові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом;
чітке розмежування податків, що зараховуються до дер-жавного і місцевих бюджетів, розширення прав органів само-врядування у сфері оподаткування;
подальше впровадження та посилення ролі місцевих по-датків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;
подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній ді-яльності [13, 165-166].
Організаційна основа податкової системи будь-якої держа-ви, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення від оподаткування, забезпечується доб-ре продуманою системою обліку й звітності. Звідси нагальна необхідність у вдосконаленні обліку й звітності в Україні.
Важливим напрямом удосконалення податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці. Але суттєве змен-шення цих нарахувань має бути пов'язане з реформуванням системи соціального й пенсійного забезпечення та із запровад-женням системи персональних пенсійних рахунків.
Реформування чинної системи оподаткування повинно здійснюватися у двох напрямах. По-перше, за допомогою вдос-коналення обчислення і стягнення окремих податків; по-друге, за допомогою скасування деяких видів податків і зборів.
3.2. Гармонізація податку на прибуток юридичних осіб в системі доходів бюджетів України
Державні доходи – це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об'єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як правило, у державному бюджеті.
Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульованих у державному бюджеті, є податки.
Суть податків криється насамперед у примусовому відчужуванні державою частини знову утвореної вартості.
Перехід до нової економічної системи пов'язаний з тим, що держава має прибутково регулювати нові економічні відносини, а це потребує гнучкої податкової політики, яка дає змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки повинні змінюватись як податкова система, так і методи обрахування й сплати податків. При цьому податкове законодавство розвинених країн має гнучкий механізм, що чітко реагує на зміни в економіці [41, с. 41].
Світова практика свідчить, а наука доводить, що кризи виникають на основі перевиробництва товарів. Наша економічна криза виникла, проте, від голоду:
на товари народного споживання;
на найновіші технології та устаткування;
на нестачу продуктів сільськогосподарського виробництва. Все це супроводжувалось дедалі зростаючим потоком грошових знаків.
Вийти із створеного положення можна тільки з допомогою залучення наукових знань і досвіду, чіткого додержання у господарській діяльності рекомендацій науки. Вже набутий досвід показує, що проблема переходу до ринкової економіки вимагає комплексності, нерозривності та взаємоув'язки при формуванні фінансів, державних доходів і податкової політики, а це висуває на передній план зміну структури управління. Реформа управління повинна йти шляхом поступової заміни адміністративно-командної системи на ринкову. Очевидно, просування до ринку забезпечує більше прав в управлінні місцевим органам влади і управління. Чим активніше йтиме процес приватизації, тим менше управлінських функцій залишиться у держави, вертикальні зв'язки заміняться горизонтальними. У цих умовах, не обмежуючи місцеві органи управління щодо управління фінансами, адміністративна система управління державними доходами і податковою політикою залишається необхідною аж до повного переходу на ринкову економіку, і це основна умова виходу із економічної кризи [41, с. 42].
Таке становище, безумовно, позначається на формуванні дохідної бази бюджетів усіх ланок бюджетної системи.
Лібералізація цін вплинула як на доходи, так і на витрати бюджету. Розрахунки показали неможливість збалансувати місцеві доходи і видатки без виділення субвенцій, субсидій і дотацій.
Розглядаючи податкову реформу в Україні, зведену до заміни традиційного податку з обігу на податок на добавлену вартість і акцизний збір, ми бачимо спробу створити цілком нову систему податків, яка відповідала б соціально-економічним умовам перехідного періоду [41, с. 44].
Усі розуміють необхідність формування податкової системи, яка повинна базуватися на досвіді науки і практики нашої суворої дійсності. Податки не можуть бути інструментом швидкого й оперативного втручання у фінанси підприємств усіх форм власності та інших ринкових структур. Якщо ж податки зробити засобом швидкого втручання, то де призведе до ще більшої дестабілізації економіки.
Західні методи податкової політики відпрацьовувалися десятками й сотнями років, перше ніж стати системою податкового регулювання економіки. Ми ж маємо введення податку на доходи, заміну його на податок на прибуток, а потім введення податку на доходи і знову заміну на податок