До утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, за допущений брак, своєчасно не повернуті суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.

В усіх випадках загальний розмір всіх утримань із заробітної плати не може перевищувати 20 %, а в особливих випадках, передбачених законодавством, – 50 % заробітної плати, що належить до виплати працівнику.

Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі. Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника [12, 181].

Прибутковий податок із громадян є дуже дійовою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, яка здійснюється на основі примусового обов'язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати, що потребує зваженого підходу до стягнення податку.

Становлення системи оподаткування фонду оплати праці в Україні слід розглядати поетапно. Щоб не заглиблюватись в надто далеке минуле, на мою думку, варто ознайомитись з періодом, що безпосередньо передував проголошенню незалежності нашої держави і спрямуванню економічного розвитку її в русло ринкових перетворень.

Документом, який був прийнятий в цей період Верховною Радою СРСР і який регламентував основи оподаткування СРСР епохи завершення перебудови був Закон СССР “О налогах с предприятий, объединений и организаций”. Глава 5 цього закону називалася “Податок на фонд оплати праці колгоспників”.

Відповідно до статей 20-22 цього закону платниками податку на фонд оплати праці колгоспників є колгоспи, в тому числі і риболовецькі.

Об'єктом оподаткування був фонд оплати праці колгоспників в частині, що перевищує його неоподатковуваний розмір, обчислений виходячи з 160 рублів в місяць з розрахунку на одного працюючого в господарстві колгоспника.

При обчисленні оподатковуваної частини фонду оплати праці колгоспників враховувалися всі суми, що підлягають виплаті колгоспникам, включаючи додаткову оплату, всі види премій і винагород, а також натуральну оплату.

Продукція, що видавалася в рахунок оплати праці, оцінювалася по її собівартості.

Податок з оподатковуваної частини фонду оплати праці колгоспників сплачувався всіма колгоспами по ставці 8 процентів.

Суми податку зараховувалися до місцевих бюджетів [4].

В умовах незалежної України законом, що регламентував оподаткування фонду оплати праці Закон України “Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства” від 5 липня 1991 року.

Згідно розділу II цього Закону (ст. 7-13) до сплати податку залучалися:

1) робітники і службовці – щодо сум заробітної плати, премій та будь-яких інших винагород і виплат, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, а також щодо сум, одержуваних у вигляді дивідендів за акціями трудових колективів, в результаті розподілу прибутку (доходу) підприємства, установи, організації, а також щодо доходів, які утворились в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ і організацій своїм працівникам матеріальних і соціальних благ;

2) прирівняні щодо оподаткування до робітників і службовців категорії платників:

члени виробничих кооперативів (крім колгоспів) та особи, які працюють у них за трудовими договорами, – щодо доходів, що їх виплачують ці кооперативи;

громадяни, які працюють на спільних підприємствах, створюваних на території України з участю радянських та іноземних організацій, іноземних фірм, у банках та їх представництвах, а також громадяни, які працюють за трудовим договором у дипломатичних і консульських представництвах інших країн та представництвах зарубіжних засобів масової інформації, – щодо сум заробітної плати, премій та інших винагород і виплат, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків;

особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби – щодо грошового забезпечення;

адвокати – щодо сум винагород, одержуваних ними за роботу в юридичних консультаціях;

громадяни, включаючи священнослужителів, які одержують доходи від роботи в релігійних організаціях та на їх підприємствах у благодійних установах;

громадяни, які раніше працювали на підприємствах, в установах і організаціях, – щодо сум, одержуваних ними від цих підприємств, установ, організацій в результаті розподілу їх прибутку (доходу) [5].

До складу оподатковуваного місячного доходу не включалися:

1) вихідна допомога, яка виплачується при звільненні відповідно до чинного законодавства;

2) компенсаційні виплати у грошовій і натуральній формі, в межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні;

3) суми, які виплачуються відповідно до чинного законодавства замість забезпечення жилими приміщеннями і комунальними послугами, що надаються безплатно;

4) вартість натурального забезпечення, передбаченого відповідними рішеннями Уряду України, а також суми, виплачувані замість цього забезпечення;

5) додаткові компенсаційні суми, які виплачують підприємства своїм працівникам на харчування в їдальнях і буфетах в розмірі до 50 карбованців на місяць, вартість проїзду до місця роботи і назад на міському і приміському транспорті, вартість путівок на лікування, відпочинок та у піонерські табори [5].

Податок із суми винагороди за наслідками роботи за рік, одноразової винагороди за вислугу років (стаж роботи), а також одноразової допомоги, що виплачується працівникам, які виходять на пенсію, суми страхових внесків, що виплачуються підприємствами для страхування своїх працівників, утримувалися за ставкою 12 процентів, в таких же розмірах утримувався податок у тих випадках, коли діяльність підприємств, установ і організацій має сезонний або інший нерегулярний характер, у зв'язку з чим