На нашу думку, на стабільне надходження податку на прибуток негативно впливають такі чинники.

По-перше, незадовільний стан сплати податку на прибуток підприємствами нафтогазового та енергетичного комплексу. Підприємствами нафтогазового комплексу з нарахованих 806 млн. грн. сплачено лише 464 млн. грн., або 58%. Аналогічний стан на підприємствах НАЕК «Енергоатом»: з нарахованих 215 млн. грн. поточних платежів сплачено лише 12 млн. грн. Це пояснюється тим, що згідно з наказом керівництва НАЕК «Енергоатом» 95% грошових коштів, що надійшли на розрахункові рахунки електростанцій, спрямовуються на нагальні потреби, i тільки 5% — на розрахунки з бюджетом. Так, Рівненською АЕС з нарахованих 60 млн. грн. податку з прибутку сплачено лише 0,6 млн. грн., або 1%, Чорнобильською АЕС — 6,7%, Хмельницькою — 23%, а Південно-Українською АЕС не сплачено до бюджету жодної гривні.

По-друге, продовження дії постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.98 р. № 105 в частині спрямування всіх коштів підприємств вугільної промисловості в першу чергу на погашення заборгованості із заробітної плати. Наприклад, від підприємств вугільної промисловості у Луганській області до бюджету надійшло 40,5 млн. грн., або 20% з належних 199,9 млн. грн., а в цілому підприємствами вугільної промисловості України не сплачено до бюджету податку на прибуток близько 400 млн. грн.

По-третє, через проведення експерименту на 68 підприємствах гірничо-металургійного комплексу, щодо яких передбачено пільгову ставку оподаткування прибутку 9% замість 30%, втрати податку на прибуток за I півріччя 2000 р. становили близько 300 млн. грн. Разом з тим уряд продовжує приймати рішення щодо розширення переліку підприємств, включених до експерименту.

ДПА України неодноразово ставила питання щодо значних втрат бюджету внаслідок законодавчої неврегульованості надходження дивідендів (доходів), нарахованих на акції (паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності. Враховуючи, що в контрольованих державною податковою службою доходах питома вага ПДВ, податку на прибуток та надходжень дивідендів у поточному році становить 73,2%, ні в поточному році, ні в наступному їх не можна вважати надійними джерелами поповнення держбюджету.

Отже, без внесення кардинальних змін до адміністрування діючого податкового законодавства існує реальна загроза забезпечення повноти збору доходів у запланованих обсягах.

4. Основні характеристики чинної податкової системи

Податкова система нашої держави відверто спрямована на перетворення абсолютної більшості населення на жебраків. Їй притаманні такі риси.

По-перше, сьогодні в Україні діє близько 40 видів податків та обов(язкових платежів у різні фонди як на центральному, так і на місцевому рівнях. Податкові закони надзвичайно заплутані і суперечливі. Ще гірша ситуація з інструктивною базою: вона налічує понад п’ять тисяч різних нормативно-правових актів, значна кількість яких функціонує з грифами "таємно" або для "службового використання".

Закон про податок на додану вартість по суті, діє як податок з продажу. За законом, якщо ви купуєте будь-яку річ або послугу у магазині чи на підприємстві до її ціни автоматично додається 20% вартості. Навіть нефахівцю зрозуміло, що додані до ціни 20% не є ПДВ.

Існує ще одна група законів, яка передбачає обов’язкові нарахування на заробітну плату у розмірі майже 50% від її обсягу. Зрозуміло, що підприємства не спроможні віддавати такі великі гроші казна на що, тому вдаються до виплати заробітної плати своїм працівникам готівкою або продукцією. Шкідливість цих заходів полягає ще й в тім, що відрахування здійснюються в спеціальні фонди (наприклад, Пенсійний, Соціального страхування, Чорнобильський). Кожний більш-менш освічений економіст, який дотримується ринкових поглядів, розуміє, що подібних фондів з обов’язковими відрахуваннями не повинно існувати. У світі немає навіть такого поняття, як нарахування на заробітну плату. Отже, доцільно ліквідувати ці паразитичні адміністративно-бюрократичні державно-соціалістичні утворення, що формуються за рахунок коштів простих податкосплачувачів.

Не сприяє нормальному економічному розвиткові і закон про податок на прибуток підприємств. Він надто складний і зарегламентований безліччю інструкцій (що саме потрібно відносити на валові витрати, що до прибутку), і це повністю паралізує економічну діяльність суб’єктів господарювання.

Гальмом на шляху розвитку підприємницької активності населення є також проекти законів:

про податок на сукупні доходи громадян, який передбачає вилучення у працюючої людини близько 40% заробленого доходу; про податок на нерухомість, згідно з яким має обкладатися податком нерухоме майно приватних осіб та підприємств, натомість державна та комунальна власність не підпадають під дію цього закону.

Не стимулюють розвитку економіки акцизи та мито, які лише призводять до поширення корупції та хабарництва серед працівників митних та урядових установ.

По-друге, карно-поліцейський характер. Найкрасномовнішим у цьому плані є закон про карну відповідальність за ухилення від сплати податків (особливо ст.148 прім 2), що передбачає ув’язнення людей від 2 до 10 років з конфіскацією майна. Таким само є Указ Президента, що містить пункт про податкову заставу, за яким у разі несвоєчасної сплати будь-яких податків чи інших платежів податкова адміністрація має право накласти арешт на все майно і грошові активи без суду і слідства. Це вже навіть не рекет, а чистий бандитизм і грабіж з боку кланової олігархії. На це зорієнтований і закон про надання податковій поліції функцій оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Від початку року вже розпочато десятки тисяч карних справ проти суб’єктів підприємницької діяльності, тисячі підприємців затримані і заарештовані. Якщо ж додати до цього ще й встановлення податкових постів на підприємствах і насильницьке утримання директорів під різними приводами, то можна сміливо стверджувати, що в Україні встановлюється військовий комунізм.

По-третє, втручання