По-четверте, загально неефективний характер податкової системи. Вона перешкоджає особі працювати на себе, на свою сім’ю і таким чином на державу. Система стимулює паразитичну орієнтацію на соціальне утриманство. Наприклад, сьогодні в Україні близько 1,5млн. сімей отримують житлово-комунальні субсидії, а майже 20 млн. чол. не спроможні заробити навіть на оплату вартості неякісного, напівзруйнованого житла і надзвичайно примітивних комунальних послуг.

Таким чином, податкова система в Україні за своєю суттю не є системою ринкових економічних інструментів. Вона не зорієнтована на підтримання відповідного балансу між різними елементами суспільства і держави щодо виробництва, розподілу та привласнення матеріальних благ, послуг, грошей, а, навпаки, виступає грабіжницьким механізмом вилучення вилученню грошових та матеріальних ресурсів у тих, хто їх виробляє і перерозподіляє на користь правлячої кланової олігархії. Головним засобом реалізації цієї брудної справи є податкова адміністрація і податкова поліція-міліція.

Висновки.

Податки і бюджет - два взаємопов’язаних соціально-економічних механізми. Без податкових надходжень неможливо на здоровій основі

сформувати прибуткову частину бюджету. Зрозуміло, що прямі кредити або субвенції Національного банку для фінансування державного бюджету, як це було протягом 1993-1994 рр. в Україні, це є шлях емісії, а далі - девальвація національної валюти, інфляція, підвищення цін, пограбування нації і зростання зубожіння та жебрацтва. Можна наповнювати бюджет також за допомогою ОВДП, іноземних прямих або непрямих позик у вигляді азійських, європейських чи американських бондів. Наслідки від них будуть такі самі, як від прямих кредитів та субвенцій НБУ. Єдина відмінність полягає в тому, що побудова такої фінансової піраміди буде більш розтягнутою у часі і тому негативні наслідки країна відчуватиме повільніше.

Отже, щоб мати здорову прибуткову частину бюджету, необхідна здорова та ефективна система податків. Це означає, що податки, які за своєю генетичною основою є абсолютним злом, потрібно звести до мінімуму, їх загальний рівень не може перевищувати 10% сукупного доходу. Вони мають бути простими і зрозумілими для використання, їх не може бути більше чотирьох видів. Не потрібно так нещадно оподатковувати тих, хто створює гроші, і передавати тим, хто їх проїдає або краде, навпаки, необхідно залишати 90% створюваного доходу тому, хто його створив.

Слід виходити не з величини частки, що вилучається, а від її маси, бо маса податку тим більша, чим більший доход створює виробник. Виробник же тоді примножуватиме доход, коли буде впевнений, що 90% заробленого залишиться у нього і він сам вирішуватиме, як цей доход використати. У такому випадку відпаде необхідність приховування доходів, зникне основа тіньової економіки, а отже, корупції, хабарництва і рекету. Зникнуть і штучні перепони для переливання капіталу з однієї сфери економічної діяльності до іншої. Формуватиметься здоровий механізм капіталотворення на розширеній основі, швидко почне розвиватися і стане потужним середній клас. Поступово знівелюється поділ суспільства, зникне олігархічна ієрархія. Здорова податкова система забезпечить формування здорової доходної частини державного бюджету. Зникне необхідність робити позики і сплачувати величезні відсотки на обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргу. І найголовніше - буде подоланий поділ економіки України на три відособлені сегменти: натуральний, на який припадає 20% реального ВВП; неформальний (тіньовий) - 50% ВВП; офіційний (так званий державний) - 30% ВВП.

Зміна методологічної основи податкової системи, а саме позбавлення податку функції репресивно-експропріаційного інструменту, є м’яким засобом кореляційного впливу. Вона автоматично трансформує методологію формування державного бюджету. Головним стає не його дефіцит, оскільки той зникає, а спрямованість бюджету на формування здорової заможної нації в цілому і окремих її членів зокрема. З припиненням бюджетного утримання паразитичного та неефективного державного сектора економіки руйнується монополія, їй на зміну приходить відкрита конкуренція. Видаткові статті бюджету визначаються на основі об’єктивних відкритих конкурсів та тендерів.

Економіка і підприємництво дедалі більше ховаються в тінь, дефіцит бюджету збільшується, соціальна руїна та розрив між купкою багатих і мільйонами жебраків стрімко зростають. Всі традиційні фіскальні засоби лише погіршують ситуацію. В Україні вже перейшли до прямих фізичних репресій щодо економічно активних членів суспільства, які не бажають віддавати у вигляді податків 90% свого доходу. Можна стверджувати, що у суспільстві розпочалась перша фаза відкритої економічної війни між тими, хто виробляє гроші, і тими, хто їх вилучає та перерозподіляє. Цьому значною мірою сприяли останні податкові закони та Укази Президента, якими надані безпрецедентні права податковим органам. Якщо ситуація якісно не зміниться у бік повної лібералізації підприємницької діяльності і створення реальних умов формування та розвитку середнього класу, якщо й далі пануватиме кланово-фінансова олігархія, соціально-економічна система України буде остаточно зруйнована і почнеться відкрита форма політичного колапсу та ентропії. Для попередження цього треба негайно змінювати податкову та бюджетну систему в окреслених нами напрямах.

Використана література:

Олійник О.В. Філон І.В. Податкова система:Навчальний посібник.- К.: 2006.

Юрій С.І. Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник.- К.: НІОС, 2000.

Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубужних країн.- К.: Знання-Прес, 2003.

Василик О.Д. Павлюк К.В. Бюджетна система України.- К.: ЦНЛ, 2004.

Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) Підручник -К.: КНЕУ, 2006.

Федосова В. Бюджетний менеджмент.-К.: КНЕУ,2004.

Кириленко О.П. Фінанси (теорія та вітчизняна практика).- Т.: АСТОН 2002.

Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.

Павлюк К.В. Система фінансових балансів у економіці держави.