за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного грома-дянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпе-чення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги.
Ситуація погіршується ще й у зв'язку з тим, що за ниніш-ніх умов немає можливості перекласти частку соціальних вит-рат на підприємницькі структури й доходи громадян. Це зумов-лено низьким рівнем заробітної плати й збитковістю значної частини підприємств. Тому неможливість ско-рочення витрат бюджетів в Україні усуває імовірність різних змін у системі оподаткування в бік значного зниження рівня оподаткування.
Для задоволення передбачених чинним законодавством со-ціальних потреб за допомогою податкової системи треба пере-розподіляти 39-40 відсотків від валового внутрішнього про-дукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через по-датки нереальне і може мати досить негативні й непередбачувані наслідки.
У ситуації, що склалася, стає дедалі очевиднішою необхід-ність науково обґрунтованої концепції доходів держави. Очевидно, ця концепція має враховувати умови економіки пе-рехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в ми-нулому, та прогресивний зарубіжний досвід [11, 164].
Основним положенням, що має визначати структуру подат-кової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформува-ти податкову систему.
Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, ма-ють задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробни-ка є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повинні значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, пожвавлюватиме виробництво.
Ймовірно, помилковим є твердження, що вивільнення фі-нансових ресурсів у результаті скорочення податків необхідне для інвестицій. Вивільнені кошти потрібні насамперед для збільшення фонду оплати праці, що завдяки підвищенню по-питу стимулюватиме виробництво.
Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого – дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Ви-щезазначене є основною засадою податкової реформи, в ре-зультаті якої податкова система може бути побудована на за-гальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.
Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними еле-ментами цієї реформи повинні бути:
науково обґрунтована державна політика доходів, зако-нодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;
система оподаткування має бути складовою державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва – оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;
система оподаткування повинна мати інвестиційну й со-ціальну спрямованість;
зміни в системі оподаткування мають здійснюватися од-ночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;
розширення неподаткових форм і методів мобілізації до-ходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;
основу податкової системи мають становити прямі по-датки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізич-ної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;
непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів това-рів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необ-ґрунтоване високих доходів, а також для оподаткування пред-метів розкоші, захисту власного виробника;
застосування при оподаткуванні обґрунтованої диферен-ціації ставок пода-тків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;
ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартість показника в економіці та знижу-ють конкуренто-спроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою потреби;
умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі плат-никові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом;
чітке розмежування податків, що зараховуються до дер-жавного і місцевих бюджетів, розширення прав органів само-врядування у сфері оподаткування;
подальше впровадження та посилення ролі місцевих по-датків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;
подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній ді-яльності [11, 165-166].
Організаційна основа податкової системи будь-якої держа-ви, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення від оподаткування, забезпечується доб-ре продуманою системою обліку й звітності. Звідси нагальна необхідність у вдосконаленні обліку й звітності в Україні.
Важливим напрямом удосконалення податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці. Але суттєве змен-шення цих нарахувань має бути пов'язане з реформуванням системи соціального й пенсійного забезпечення та із запровад-женням системи персональних пенсійних рахунків.
Реформування чинної системи оподаткування повинно здійснюватися у двох напрямах. По-перше, за допомогою вдос-коналення обчислення і стягнення окремих податків; по-друге, за допомогою скасування деяких видів податків і зборів.
Одним із найважливіших податків у системі оподаткування України є податок на додану вартість. Удосконалення цього по-датку має здійснюватися за допомогою поетапного зниження ставок ПДВ, а також диференціації його ставок у розрізі окре-мих груп товарів. Зменшення ставки ПДВ має забезпечити до-сягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей. У короткостроковому періоді створюється основа для підви-щення платоспроможного попиту через зниження частки не-прямих податків у доходах