Прибуток підприємства

курсова робота з фінансів

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми. Прибуток – це певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність – найяскравіший доказ регресу й соціального напруження. Як активний та універсальний важіль державного впливу, регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади.

Суттєве значення мають внутрішні фактори, які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, форм власності й галузевої належності. Позитивна взаємодія одних факторів може бути зведена до нуля негативним впливом інших. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях, а тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв'язання фіскально-розподільчих завдань, та розвитком виробничої сфери, передусім безпосередніх суб'єктів господарювання і конкретних громадян. Це й зумовлює необхідність ще раз повернутися до теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи та пропорції суспільного відтворення.

Окремі проблеми зазначеної теми розкриваються у працях українських і зарубіжних вчених – фахівців у галузі міжнародної та регіональної економік: Т. Мена, А. Сміта, Нассау Сеніора, К. Маркса, Дж.Б. Кларка, Л. Вальраса, С. Фішера, Д. Рікардо, Ф. Бастіа, Дж.М. Кейнса, Т. Веблена, Дж. Гобсона, Р. Гордона, С.Ф. Покропивного, Мак-Куллоха, А. Маршалла, М.Я. Коробова, С.В. Мочерного, Д.С. Молякова, A.M. Поддєрьогіна, М.Н. Чепуріна, Є.А. Кисельової, І.А. Бланка, Ю.Л. Субботович, О.П.Кириленко, О.Р. Квасовський.

Прибуток як основний фінансовий результат діяльності підприємства це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробничою і комерційною діяльністю підприємства. Він є джерелом росту виробництва, його оновлення і виступає основним фактором економічного зростання, матеріального стимулювання і соціального забезпечення працівників підприємства. Прибуток є доходом від підприємницької діяльності. Це – підприємницький дохід.

Кожне підприємство (фірма), незалежно під форми власності і господарювання, перш ніж розпочати виробництво чи продаж продукції, визначає, який прибуток воно може отримати в результаті своєї виробничо-господарської діяльності. Головним чинником, що спонукає підприємства і підприємців вступати у ринкову конкуренцію, є прибуток.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади фінансів як науки.

Предмет дослідження – прибуток підприємства, формування і напрямки використання.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми прибутку підприємства, його формування та напрямків використання.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

Розділ 1. Прибуток, його зміст та роль

Першою спробою пояснити природу прибутку в політичній економії була теорія меркантилістів, які вважали, що прибуток виникає в сфері обігу, в зовнішній торгівлі в результаті продажу товарів за кордоном дорожче, ніж їх купили. "Зовнішня торгівля, – писав один з представників меркантилізму Томас Мен, – приносить нам користь трьох видів: користь державі, прибуток самого купця і доходи короля" [26].

Фізіократи, які прийшли на зміну меркантилістам, перенесли проблему походження прибутку з сфери обігу в сферу виробництва. Проте вони обмежували сферу виробництва прибутку лише землеробством, бо тут досить наглядно видно, як вилив сил природи веде до зростання споживчих вартостей понад витрати виробництва (посіяно навесні одну кількість зерна, зібрано восени значно більше). Беручи до уваги лише зовнішню видимість, фізіократи не змогли розрізнити дію сил природи, які створюють споживчу вартість, і функцію праці, здатної створювати вартість і додаткову вартість.

Суттєвий доробок у розробку проблеми прибутку внесли класики політекономії А. Сміт і Д. Рікардо. Вони, по-перше, довели, що вартість створюється не лише в землеробстві, але й в інших галузях матеріального виробництва, і по-друге, А. Сміт визначав прибуток як вирахування з продукту праці робітників на користь підприємця. Тим самим він зводив прибуток до привласнення чужої, неоплаченої праці. А. Сміт вказував, що нова вартість, яку створюють наймані робітники, розпадається на дві частини: заробітну плату і прибуток підприємця. Щоправда, в іншому місці А. Сміт стверджував, що прибуток – це породження капіталу [26]. Отже, йому характерний певний дуалізм при з'ясуванні природи прибутку.

Цієї роздвоєності позбувся Д. Рікардо, який послідовно розглядаючи прибуток як вирахування з продукту праці робітника сформулював закон, згідно із яким заробітна плата і прибуток знаходяться у зворотному відношенні одне до одного. Він писав: "Прибуток буде високим або низьким відповідно до того, низька чи висока буде заробітна плата" [26].

Представники прагматичної політекономії підмінили питання про джерело прибутку питанням про те, на якій основі можна отримати прибуток. Найбільш яскраво така трактова прибутку була виражена французьким економістом Сеєм у його теорії трьох факторів виробництва. Згідно із цією теорією в процесі виробництва беруть участь три фактори: праця, капітал і земля, які є самостійними джерелами доходів, – відповідно, заробітної плати, прибутку й ренти. Тобто прибуток проголошується винагородою підприємцям за "продуктивну послугу", оскільки заробітна плата – винагорода за працю.

Близькою за змістом до теорії продуктивності капіталу є теорія трудового доходу підприємців, яку започаткував англійський економіст Джеймс Мілль і яку поділяли такі відомі економісти 19 ст., як Ф. Бастіа, Мак-Куллох, А. Маршалл та інші. Згідно з цією теорією підприємці утворюють особливу групу трудящих. Вони, як і робітники, виконують соціально-необхідні функції: робітники – функції виконавців, підприємці – функції організаторів. І перші і другі за свою працю отримують справедливу винагороду: робітники – заробітну плату, підприємці – прибуток [26]. Прибуток як трудовий доход підприємців є лише