походження, сутності і розвитку фінансових відносин. Найтиповішим було їхнє трактування як сукупності економічних відносин, що утворюються між державою, підприємствами і організаціями, галузями і регіонами, окремими громадянами у зв'язку з рухом коштів'. Таке визначення категорії фінансів обмежується включенням до їхнього складу лише категорії грошових фондів, відноситься до часів радянської економіки і не повністю коректне, оскільки не охоплює всіх фінансових операцій, адекватних економічному обігу. В умовах гіпертрофованого одержавлення всієї фінансової системи дехто з економістів намагався давати звужене трактування фінансових відносин, не включаючи до їхнього складу тих коштів, які обслуговували особисте споживання і обмін, а також акти дарування і спадкування грошей. Таке трактування фінансових відносин свідчить про їхню недооцінку як складової товарно-грошових відносин та формальний характер застосування в умовах адміністративної економіки [21].
Поняття "фінанси" у країнах із розвинутою ринковою економікою все більше ускладнюється і все тісніше пов'язується з розширеним відтворенням суспільного продукту інтенсивного типу. "За останні п'ятнадцять років фінанси розширили свої межі, наголос тепер робиться на пошукові шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та на інвестуванні в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику" [12].
Входження економіки України до ринкового середовища потребує перегляду ролі і сутності об'єктивної економічної категорії "фінансові відносини" з огляду на ті принципові зміни, які відбуваються у процесі трансформації економіки. У розкритті сутності фінансових відносин слід виходити з особливостей взаємозв'язку економічної ролі держави і ринкових регуляторів, наголошуючи на їхній відтворювальній спрямованості та міжнародному аспекті.
У світлі сучасних підходів до механізму функціонування економіки фінансові відносини повинні розглядатися з позицій системно-структурного аналізу та фундаменталістських засад загальної теорії управління. Фінансові відносини, як і всякий цілісний організм, є певним системним утворенням, що має низку характерних загальних ознак [19, 5-19].
В Україні фінансове регулювання та стимулювання ефективності виробництва перебуває нині на стадії реформування і потребує досконалого аналізу та прийняття відповідної нормативної бази.
З метою ліквідації впливу негативних факторів на розвиток фінансових відносин та забезпечення економічної стабілізації доцільно було б розробити і прийняти концепцію фінансової політики і фінансової стабілізації України, що виходила б із позицій фінансових відносин як єдиної цілісної ? системи і враховувала вертикальні й горизонтальні потоки коштів у кожному з секторів економіки і на макроекономічному рівні в цілому [19, 5-19].
При цьому слід мати на увазі, що ступінь використання державою фінансів для регулювання економічного розвитку тісно пов'язаний із створенням умов для функціонування ринку.
Загалом фінансовий сектор економіки включає фінансові операції, адекватні економічному обігу в секторі підприємств, держави і домашніх господарств. Державний фінансовий сектор (або сектор органів державного управління) включає фінансові операції центральних і місцевих органів виконавчої влади з виконання функцій державного управління, соціального забезпечення, розвитку невиробничої сфери, забезпечення незалежності та захисту державності.
В умовах ринкової економіки, коли основну роль у забезпеченні економічного зростання відіграє приватний сектор економіки, а державний сектор відіграє роль підтримуючого середовища, бюджетна політика концентрується на досягненні макроекономічної стабільності та ефективності розподілу фінансових ресурсів. Фінанси виконують контролюючу і стимулюючу роль: вони спрямовуються на формування ефективної структури виробництва, стимулювання науково-технічного прогресу, ресурсозбереження та підвищення ефективності праці. При цьому бюджетна політика органічно пов'язана з функціонуванням інших фінансових інструментів і відіграє роль їхнього координатора на макроекономічному (загальнодержавному) рівні.
Лауреат Нобелівської премії професор П. Самуельсон і професор В. Нордхаус, аналізуючи економічну роль держави щодо умов розвинутої ринкової економіки, визначили три основні її функції у формуванні макрофінансових відносин: ефективність, справедливість та стабільність [17], функція ефективності реалізується шляхом встановлення "правил гри" (нормативної бази) і стимулювання їхнього виконання різноманітними фінансовими інструментами (процент, податки, кредит, пільги тощо). Стабільність і передбачуваність забезпечуються бюджетною політикою за умови, що бюджетний дефіцит не фінансується за рахунок інфляційного податку, не перевищує очікуваного реального зростання і що економічні суб'єкти впевнені у стабільності податкової системи. При цьому суттєвими обмеженнями є: скорочення фінансування державних видатків через розширення монетарної бази, якщо воно не базується на зростанні грошового попиту й реальному підвищенні, і стимулювання збережень та інвестицій через високий рівень оподаткування споживчих товарів. Справедливість забезпечується через перерозподільну функцію державних фінансів шляхом підтримки соціальне незахищених верств населення та здійснення інших державних функцій.
Сутність фінансів, сфера охоплюваних ними грошових відносин, роль у процесі суспільного відтворення визначаються існуючим економічним ладом, особливостями функціонування держави. Сучасна економічна ситуація в Україні та в інших республіках колишнього Радянського Союзу виявила повну неспроможність адміністративно-командних методів функціонування фінансової системи і викликала необхідність її ринкової трансформації.
Трансформаційний процес в Україні досить складний і різноманітний. З одного боку, економічні реформи в країнах колишнього Союзу і відповідні їм зміни у структурах управління значно впливають через традиційні зв'язки на формування економічних відносин в Україні, з другого – політичні реалії молодої незалежної держави висувають свої вимоги до змін у її економічному базисі. Крім того, трансформаційний процес передбачає не лише економічну реформу. Він пов'язаний із широким спектром перетворень – проведенням адміністративної реформи, інституційними змінами у фінансовій системі, трансформацією структури виробництва, реорганізацією невиробничої сфери і системи соціального забезпечення [19, 5-19].
Однією з найбільших проблем трансформаційного процесу в цілому (і трансформації фінансової системи зокрема) при переході до ринкових відносин є з'ясування цілком специфічних особливостей перехідної економіки. Справа в тому, що ці умови суттєво відмінні від тих економічних обставин, в яких формувалося класичне ринкове господарство.
Дослідження сутності фінансової і виробничої стабілізації слід проводити, виходячи з принципу історичного і логічного в