2.3. Оборот капіталу корпорації

Капітал акціонерного товариства постійно перебуває в русі. На думку американських економістів [17, 7-10], процес обороту капіталу має циклічний характер. У зв'язку з цим вводиться поняття вартісний цикл (value cycle).

Вартісний цикл. Точкою відрахунку, або своєрідною точкою опори вартісного циклу, є конкурентна позиція (рис. 2.4), яка випливає безпосередньо із суті ринкових відносин. Конкурентна позиція кожної конкретної корпорації-це місце її на ринку даного товару (або товарної групи). Вона визначається цінами, за якими корпорація реалізує свою продукцію, географічними межами збуту, якістю вироблюваних товарів та послуг, які нею надаються, можливістю фінансування НДДКР для суттєвого поліпшення якості продукції або створення її нових видів, що не мають аналога в конкуруючих фірм, вартісною структурою продукції, що виробляється. Конкурентна позиція корпорації визначає її "місце під сонцем", а це місце, у свою чергу, характеризує другу стадію вартісного циклу – прибутковість. Показники норми прибутку визначають третю стадію циклу – формування внутрішнього грошового потоку, або просто грошового потоку (internal cash flow). Він складається з суми прибутку після сплати податку та нарахованої амортизації на основні фонди. До них додаються інші надходження (серед яких основними є суми отримані від реалізації основних або оборотних фондів. Показники прибутковості та внутрішніх грошових потоків визначають четверту стадію вартісного циклу – ринкову вартість цінних паперів, які випускає корпорація. Чим вища прибутковість корпорації, тим більша сума внутрішнього грошового потоку, а це, у свою чергу, визначає високий рівень дивідендів на випущені акції та їхню ринкову вартість. Інвестори, тобто фізичні та юридичні особи, які бажають вкласти свої капітали в цінні папери, цікавляться не стільки конкурентною позицією фірми, скільки її результатами: доходом і дивідендом на одну звичайну акцію. Чим вищі ці показники, тим більша ціна акції. Оцінка вартості акцій корпорацій, яку дають інвестори на фінансовому ринку, визначає п'яту стадію вартісного циклу – доступ корпорації до фондів фінансового ринку, тобто можливість розміщення нових акцій або облігацій. Вільний доступ до ринків капіталу дає змогу корпорації використовувати зовнішні джерела фінансування для розширення або поновлення основних фондів корпорації. Шоста стадія вартісного циклу полягає у формуванні загальної суми інвестиційних фондів, що утворюються із зовнішніх та внутрішніх джерел. Внутрішні джерела забезпечуються головним чином за рахунок нерозподіленого прибутку та фонду амортизації. Нарешті, на сьомій стадії формуються ресурси корпорації для зміцнення конкурентної позиції. На цьому вартісний цикл закінчується й усе починається спочатку на новій конкурентній позиції. Вона є або поліпшеною згідно з прагненням корпорації, або погіршеною через об'єктивні або суб'єктивні причини.

Рис. 2.. Схема вартісного циклу [16, 155]

Спіраль вартісного циклу. Розвиток вартісного циклу проходить за спіраллю (рис. 2.5).

Рис. 2.. Спіраль вартісного циклу корпорації [16, 157]

Якщо фірма успішно здійснює свою фінансову політику, то вартісний цикл розвивається по висхідній лінії, при невдачах, витратах, збитках – по низхідній. Тому основною метою фінансової політики корпорації є розробка таких рішень, котрі забезпечують висхідну тенденцію розвитку вартісного циклу. Під час розкручення спіралі вартісного циклу за висхідним варіантом сьома стадія приводить до поліпшення конкурентної позиції фірми. Це означає, що компанія або розширила ринки збуту і потіснила своїх конкурентів, або знизила витрати виробництва й таким шляхом підвищила прибутковість, або виробила принципово новий товар і, отже, створила нові ринки і т. д. Все це врешті-решт підвищило прибутковість, збільшило внутрішні грошові потоки, сприяло подальшому зростанню ринкової вартості випущених цінних паперів, поліпшило можливості доступу корпорації на фінансові ринки і по другому колу привело до поліпшення позиції корпорації в конкурентній боротьбі за ринки збуту. Закон ринкової економіки полягає в тому, що всі її суб'єкти прагнуть поліпшення своєї конкурентної позиції й перемагає найсильніший.

Західна теорія та практика виділяють п'ять основних точок взаємозв'язку і взаємозалежності між стадіями вартісного циклу, що розглядалися вище (визначаються за годинниковою стрілкою; рис. 2.4).

Перша: між основними економічними завданнями і грошовими потоками. В ній визначається та частина економічних зусиль корпорації, котра фінансується за рахунок внутрішніх джерел.

Друга: між сформованими грошовими потоками та їхнім внутрішнім використанням.

Третя: між прибутковістю, рухом грошових потоків і ринковою вартістю цінних паперів корпорації.

Четверта: між корпорацією і ринками капіталу, тобто можливістю доступу корпорації до цих ринків. П'ята: між інвестиціями фірми і майбутньою конкурентною позицією.

Прийняття рішень з управління фінансами корпорації передбачає "стикування" головних фінансових "вузлів". У західній літературі підкреслюється, що основна складність під час прийняття рішень полягає у визначенні фондів для нових інвестицій в основний та оборотний капітал і фондів для виплат інвесторам у вигляді дивідендів. Тобто у визначенні пропорцій між прибутком, що не розподіляється, і прибутком, що розподіляється. З одного боку, чим більше прибутку буде виділено для розподілу між акціонерами, тим більшу ціну за акцію дадуть на фінансовому ринку, тим кращі умови складуться для розміщення нових цінних паперів. З іншого боку, при збільшенні прибутку, що розподіляється, в компанії менше залишається прибутку, що не розподіляється. Але саме він є одним з основних внутрішніх джерел фінансування фірми. Управління фінансами завжди має базуватися на доступності інформації та її глибокому аналізі. Чималу роль відіграє також інтуїція менеджера.

2.4. Рух фондів корпорації

Будь-яке акціонерне товариство формує свої грошові фонди за рахунок