Рух фондів відображується у фінансовому документі, який називається "Зміна фінансової позиції".

На рис. 2.6 показано схему руху фондів і перетворення їх у джерела покриття витрат корпорації.

Рис. 2.. Рух фондів корпорації [16, 158]

Внутрішні й зовнішні фонди корпорації. Внутрішні фонди формуються за рахунок грошових потоків від поточної підприємницької діяльності, а також продажу частини активів.

Звернімо увагу на термінологію, застосовувану в західній літературі щодо джерел. Грошові кошти, які одержує корпорація в результаті підприємницької діяльності, називаються грошовими потоками (cash flow). Цей термін розкриває динамізм підприємницької діяльності. Грошові надходження йдуть безперервним потоком, тобто мають постійний характер. Вони не можуть бути статичними. Тільки в балансі підприємницької діяльності грошові потоки будуть показані на певну дату.

Грошовий потік, або внутрішній грошовий потік, обчислюється як різниця між усіма надходженнями та видатками компанії, тобто валовий прибуток плюс амортизаційні відрахування. Визначається також нетто-грошовий потік (net cash flow) – різниця між сумою надходжень і видатками, відсотками, податком на прибуток та дивідендами плюс амортизаційні надходження. Нетто-грошовий потік становить ту частину прибутку разом з нарахованою амортизацією, котра витрачається для інвестицій та поповнення резервів.

Внутрішні фонди можуть поповнюватися за рахунок продажу активів. У цьому випадку надходження мають епізодичний, випадковий характер.

Зовнішні фонди корпорація залучає шляхом: 1) боргу (випуску облігацій, одержання позичок у кредитних установах); 2) збільшення оплаченого капіталу (new equity), тобто капіталу власників. Фонди, що знаходяться в розпорядженні корпорації, витрачаються на:

1) виплату дивідендів по акціях;

2) інвестиції в основний капітал;

3) інвестиції в оборотний капітал;

4) погашення боргів або викуп акцій.

Слід усвідомлювати, що здатність компанії формувати фонди за поточними операціями в часі відділена від інвестування фондів. Тому інвесторам необхідна інформація не тільки про рух прибутку, а й про всі фонди всередині фірми. Ці потоки фондів дають важливу інформацію про фінансовий стан корпорації.

Вільний (дискреційний) грошовий потік

Під час аналізу фінансової позиції корпорації визначається показник, який називають "вільним грошовим потоком", або "дискреційним грошовим потоком" (free cash flow, or discretionary cash flow). Він обчислюється шляхом віднімання від суми поточних грошових потоків суми, що призначена для використання. Ця величина може бути як позитивною, так і негативною.

Негативна величина дискреційного грошового потоку означає, що корпорація не може фінансувати інвестиції за рахунок власних поточних грошових потоків. Вихід із становища, що склалося, полягає в тому, що корпорація має або відшукувати додаткові внутрішні джерела шляхом продажу активів, або залучити зовнішні.

У тому випадку, коли величина вільного грошового потоку позитивна, корпорація може на свій розсуд погасити частину боргу, розширити капіталовкладення або ж збільшити дивідендні виплати.

Показник "вільний грошовий потік" має велике значення для з'ясування фінансового стану корпорації. Зіставимо величину вільного грошового потоку з грошовим потоком і нетто-прибутком у найбільших корпораціях США (табл. 2.1).

Таблиця 2.

Грошові потоки, нетто-прибуток і вільні грошові потоки корпорацій США
в 1984 р. (млн. дол.) [16, 159]

Корпорація | Грошові потоки | Нетто-прибуток | Вільні грошові потоки

"Ексон" | 11 105 | 5528 | 334

"IBM" | 8 322 | 6582 | -709

"Дженерал моторз" | 8 300 | 4517 | 306

"Форд" | 6 708 | 2 907 | 2713

"Шелл ойл" | 3 987 | 1772 | -163

"Тексако" | 3 795 | 306 | -133

"Дюпон" | 3 773 | 1431 | -67

"Дженерал елєктрік" | 2006 | 2280 | -1517

"Крайслер" | 2384 | 1496 | 961

Як показують дані таблиці, великі суми нетто-прибутку не свідчать про те, що корпорації мають позитивні сальдо у вільних грошових потоках. Це означає, що для забезпечення економічного зростання корпорації широко залучають зовнішні джерела, як це спостерігалось у 1984 р. в таких величезних корпорацій, як "IBM", "Дженерал електрік", "Шелл ойл", "Тексако", "Дюпон". І, навпаки, автомобілебудівні гіганти – "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер" – фінансували свою діяльність виключно за рахунок внутрішніх джерел, маючи при цьому вільні ресурси. Таке становище свідчить насамперед про стабільність ринків збуту.

Необхідно звернути увагу на одну суттєву обставину. Корпорації завжди віддають перевагу фінансуванню свого розвитку із внутрішніх джерел. Проте розширення ринків збуту або зміцнення конкурентної позиції фірми пов'язане з необхідністю здійснення нових інвестицій в основний та оборотний капітал. У доповнення до внутрішніх ресурсів залучаються зовнішні. Під час вибору зовнішніх джерел перевага надається менш ризикованим: кредитам банківських установ, випуску облігацій, та за гострої необхідності корпорація вдається до випуску нових акцій як надзвичайного заходу.

Обмежувальна політика в галузі зовнішніх джерел фінансування пояснюється дією кількох чинників. По-перше, випуск акцій пов'язаний з високими витратами на їх розміщення. По-друге, доступ на біржі для середніх і дрібних корпорацій обмежений. По-третє, нові акції краще розміщувати за високої кон'юнктури. По-четверте, фінансування діяльності корпорацій у борг обмежується рівнем коефіцієнта боргу.

Висновки

Отже, транснаціоналізація в підприємницькій сфері, яка є однією з найбільш характерних рис сучасної системи міжнародних економічних відносин, реалізується в діяльності великих господарських структур – транснаціональних корпорацій (ТНК).

Корпорація – організаційна форма бізнесової діяльності, яка заснована на акціонерному капіталі та існує незалежно від своїх власників. Корпорації (або акціонерні компанії) можуть бути відкритого і закритого типу.

ТНК – це міжнародні за складом та характером діяльності суб'єкти господарського