автономність підприємця, тобто його повна економічна і господарська свобода у виборі сфери, методів, часу, місця здійснення підприємницької діяльності;
по-друге, повна відповідальність підприємця за економічні, екологічні та соціальні наслідки своєї діяльності й пов'язаний із нею ризик;
по-третє, власна орієнтація на комерційний успіх, на одержання прибутку [17, 23].
Отже, при визначенні суб'єктів малого підприємництва треба виділяти базові та похідні властивості цього типу підприємницької діяльності. До базових властивостей слід віднести економічну свободу, володіння ресурсами, інноваційність, прийняття рішень тощо.
Малий бізнес – це діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою одержання прибутку. Практично це будь-яка діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. Не обов'язково це має бути особливо ризикова та інноваційна діяльність на засадах повної економічної відповідальності. На нашу думку, саме в цьому якісному чиннику й полягає різниця між поняттями "мале підприємництво" і "малий бізнес". На жаль, ці поняття не розмежовуються ні в економічній літературі, ні на практиці.
Малі підприємства – це організаційно-економічний вид підприємств, які, згідно із ст. 63 Господарського кодексу України [2], кваліфікуються за показни-ком чисельності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності [17, 24].
Відповідно до п. 7. ст. 63 ГК [2] малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Аналіз фактичної середньоспискової чисельності працюючих на одному малому підприємстві засвідчує, що їх значно менше. Так, на початок 2000 року в середньому по Україні на одному малому підприємстві працювало 9 осіб, у промисловості – 10 осіб, на будівництві – 11 осіб, у науці й науковому обслуговуванні – 7 осіб, на транспорті – 12 осіб, у побутовому обслуговуванні населення – 10 осіб, у торгівлі – 7 осіб (табл. 1.1).
Таблиця 1.
Середньоспискова чисельність працюючих на одному малому підприємстві в Україні у 1995-1999, 2002 pp. [28] |
Кількість працюючих за законом, осіб | Фактична середньоспискова чисельність пра-цюючих на одному малому підприємстві, осіб
11995 | 11996 | 11997 | 11998 | 11999 | 12002
Україна | 33 | 18 | 12 | 11 | 11 | 9
У т.ч. промисловість | до 200 | 34 | 24 | 18 | 17 | 15 | 10
будівництво | до 200 | 39 | 26 | 21 | 20 | 19 | 11
наука і наукове обслуговування | до 100 | 47 | 17 | 10 | 10 | 9 | 7
транспорт | до 50 | 21 | 15 | 13 | 14 | 13 | 12
побутове обслуго-вування населення (виробничі види) | до 25 | 23 | 16 | 17 | 11 | 11 | 10
роздрібна торгівля | до 15 | 13 | 11 | 7 | 8 | 8 | 7
Залежно від розмірів (масштабів господарської діяльності) підприємства необхідно поділяти на чотири категорії: мікропідприємства, малі, середні та великі підприємства. Класифікація за розміром (масштабом) має виключно важливе значення, тому що дає можливість виявити і проаналізувати сильні та слабкі сторони кожної групи (категорії) підприємств, визначити оптимальні варіанти їхнього співвідношення та взаємодії, основні напрями відповідної державної підтримки.
Для визначення відповідних категорій підприємств необхідно використовувати, як мінімум, два критерії: середньоспискову чисельність працюючих та обсяг виручки (валового доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік [17, 27]. '
Середньоспискова чисельність працюючих за звітний період має становити:
на мікропідприємствах – до 10 осіб;
на малих підприємствах – до 50 осіб;
на середніх підприємствах – до 250 осіб;
на великих підприємствах – понад 250 осіб. Відповідно, обсяг виручки (валового доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує:
на мікропідприємствах – 500 000 грн.;
на малих підприємствах – 1 000 000 грн.;
на середніх підприємствах – 5 000 000 грн.;
на великих підприємствах – понад 5 000 000 грн.
Цей показник (критерій) застосовується через календарний рік з дати державної реєстрації суб'єктів господарювання (табл. 1.2).
Таблиця 1.
Класифікація підприємств відповідно до масштабів господарської діяльності [17, ]
Категорії підприємств | Критерії класифікації
Середньоспискова чисельність працюючих, осіб | Обсяг виручки (валового доходу) від реалізації продукції (робіт, послуг), грн.
Мікропідприємства | до 10 | до 500 000
Малі підприємства | до 50 | до 1 000 000
Середні підприємства | до 250 | до 5 000 000
Великі підприємства | понад 250 | понад 5 000 000
Виділення такої категорії як мікропідприємства передбачатиме порядок спрощеного ведення бухгалтерського обліку, статистичної звітності та застосування спрощеної системи оподаткування, наприклад, шляхом введення єдиного податку на сукупний доход [17, 27].
1.2. Роль і місце малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи
Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства за певних умов і за підтримки з боку держави