Суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Перераховуються кошти в період придбання свідоцтва про сплату єдиного податку за місяць, квартал, рік за бажанням підприємця.

Якщо платник єдиного податку використовує в підприємницькій діяльності найману працю або працю членів своєї сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу [11].

У разі порушення вимог, установлених чинним законодавством (не більше 10 осіб і річний обсяг виручки не більше 500 тис. грн.) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного кварталу.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування та повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкт малого підприємництва може з початку наступного кварталу за умови подання заяви до відповідного органу державної податкової адміністрації не пізніше ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу.

Загальна система оподаткування доходів фізичних осіб застосовується в таких випадках:

1. Коли суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи без створення юридичної особи відмовилися переходити на оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

2. У разі порушення вимог, установлених чинним законодавством (не біль-ше 10 осіб і обсяг виручки не більше 500 тис. грн. на рік). Такий платник повинен пере-йти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного кварталу. Платник податку має право також добровільно відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування та повернутися до загальної системи оподат-кування з початку наступного кварталу за умови подання заяви до відповідного податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу.

3. Коли фізичні особи, які працюють за трудовим договором, мають доходи від роботи за сумісництвом (за умови, що доходи за сумісництвом перевищують 933 грн. на рік).Такі особи повинні надавати в податковий орган за місцем проживання податкову декларацію про сукупний дохід за минулий рік. Строк надання такої декларації встановлений до 1 березня року наступного за звітним роком. Якщо порушується цей строк, передбачається штраф від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [11].

Сутність загальної системи оподаткування полягає в тому, що оподатковуваним доходом є сукупний чистий дохід, який визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) і документально підтвердженими витратами, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими службами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу. Ці норми наведені в додатку № 6 Інструкції № 12 від 12 квітня 1993 року. Наприклад, при виготовленні взуття жіночого і чоловічого витрати встановлені в розмірі 60 % до валового доходу; виготовлення одягу, головних уборів – 55 %.

До складу витрат, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходів, входять витрати, які включаються в собівартість продукції згідно з додатком № 7 Інструкції № 12, а саме: вартість сировини і матеріалів, суми на сплату заробітної плати, амортизаційні відрахування, проценти за кредит, суми на відрядження, відрахування в цільові державні фонди та інші витрати.

Рис. 3.. Порівняльна схема загальної системи оподаткування і єдиного податку суб'єктами малого бізнесу [14, 32]

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 % річної суми податку, визначеного за минулий рік, у такі строки: 15 березня, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада.

По закінченні року здійснюється перерахунок прибуткового податку, виходячи з фактичного доходу [11].

Відповідно до Закону України від 13 лютого 1998 р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. "Про прибутковий податок з громадян" громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності за фіксованим розміром податку, тобто фіксований податок шляхом придбання патенту за умови, що:

1) кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином – платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності не перевищують 5 осіб;

2) валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч (7000) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [8].

Не дозволяється застосування фіксованого податку в торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Фіксований податок сплачується громадянином – платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. У патенті зазначається прізвище громадянина, його ідентифікаційний код, строк дії патенту, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, місце здійснення підприємницької діяльності, назва органу, що видав патент.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену довільно, яка має містити: інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку (та їхні ідентифікаційні номери), або членів його сім'ї, які беруть участь у здійснені підприємницької діяльності (та їхні ідентифікаційні коди); а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть