Частка готівки в обігу у структурі грошової маси на кінець червня 2005 р. склала 32,8проти 33,7на кінець 2004 року, в структурі грошової бази – 78,3проти 78,8на кінець 2004 року. Рівень монетизації національної економіки на кінець червня склав 32,4.

Рис. 3.. Динаміка грошової бази та курсів валют за 2004-2005 роки [11]

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

За експрес-інформацією Держкомстатистики за перше півріччя 2005 року сальдо зовнішньоторговельних операцій склало 1942,9 млн. дол. США, тоді як у аналогічному періоді минулого року воно складало 3980,9 млн. дол. США, або у 2 рази більше.

У січні-червні 2005 року порівняно з відповідним періодом 2004 року зростання імпорту товарів і послуг є більшим, ніж експорту. Так, зростання імпорту товарів склало 126,0послуг – 134,6а зростання експорту товарів становило 109,2послуг – 110,4

На думку експертів ГБФП, основними причинами зростання імпорту товарів і послуг в Україну стали: зниження ставок імпортного мита, ревальвація гривні, спрощення митних процедур. За оцінкою експертів САSE Україна, ще однією причиною стала реалізація заходів Урядової програми "Контрабанда-СТОП", що сприяє зменшенню тіньового імпорту.

На уповільнення експорту вплинуло зменшення попиту на зовнішніх ринках на український експорт, зокрема через уповільнення економічного зростання у більшості країн-партнерів України та через зниження світових цін на чорні метали. Останнє було спричинено великими обсягами світових запасів цього товару через значні обсяги його виробництва у минулих роках, зокрема в Україні.

Перелік країн, з яких здійснювалися імпортні поставки та до яких експортувалися товари і послуги у першому півріччі 2005 року не змінився.

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації, Туркменістану, Німеччини, Китаю, Польщі, Італії, Франції, Білорусі.

Найбільше було експортовано товарів і послуг до: Російської Федерації, Туреччини, Італії, Німеччини, Польщі, США, Індії та Білорусі.

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНУ

Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.07.2005 року склав 9 ,4 млн. дол. США, збільшившись з початку року на 707,5 млн. дол. США, або на 108,5(див. рис. 3.18).

Рис. 3.. Динаміка обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну
за 1999-2005 роки [11]

Як і у попередні роки, найбільшими країнами – інвесторами в українську економіку залишаються країни Євросоюзу, враховуючи 10 нових держав-членів ЄС (більше 50всіх прямих іноземних інвестицій).

Отже, у першому півріччі 2005 року в Україні продовжувалося економічне зростання. Однак, порівняно з минулим роком, темпи економічного зростання значно уповільнилися. Це пов'язано переважно з нерівномірним зростанням обсягів виробництва у різних галузях економіки та продовженням тенденцій кінця 2004 року щодо зростання інфляції.

У випадку продовження уповільнення темпів зростання реального ВВП у другому півріччі 2005 року, існує ризик недосягнення запланованого Урядом рівня цього показника у 8,0Це, у свою чергу, створює ризик недонадходжень податків до бюджету, обсяг яких залежить від ВВП (наприклад, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, ввізного та вивізного мита, акцизів).

Для досягнення рівня ВВП, закладеного до бюджетних розрахунків на 2005 рік (тобто 8,2– 8,0необхідно, щоб у другому півріччі поточного року темп зростання реального ВВП складав не менше 10при одночасному скороченні темпів інфляції.

3.2. Використання фінансового механізму для активізації економічного зростання й підвищення суспільного добробуту

Фінансовий механізм – явище об'єктивне, зумовлене наявністю фінансів в економічній системі держави, проте його функціонування значною мірою залежить від того, як владні структури в державі зуміють його використати для досягнення поставлених цілей, тобто для здійснення тієї фінансової політики, яку вони проводять.

Слід враховувати, що фінансовий механізм за ринкових умов потребує чіткої взаємодії всіх його складових. Серед них немає таких, якими можна було б знехтувати чи застосувати без взаємозв'язку з іншими складовими. Разом із тим деякі складові цього механізму можна вважати вихідними. Це, зокрема, фінансове планування й прогнозування. Саме за його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму.

У процесі фінансового планування й прогнозування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення. Проте для здійснення запланованих показників треба насамперед вдосконалювати методику й методологію фінансового планування та прогнозування.

Фінансове планування повинно базуватися на достовірній інформації, передусім на правильно визначених макроекономічних показниках, таких як обсяги валового внутрішнього продукту, фонду оплати праці, прибутку, амортизаційних відрахувань, загального обсягу фінансових ресурсів тощо. На сьогодні є підстави стверджувати, що методологія визначення зазначених показників не має достатнього наукового обґрунтування.

Водночас фактичного виконання прогнозних показників потребують наявні фінансові норми, стимули, санкції, що мають хороше-юридичне й наукове підґрунтя. З огляду на це першочергове значення має науково обґрунтована система мобілізації коштів у розпорядження держави задля фінансового забезпечення її економічного й соціального розвитку та здійснення регулятивної функції. Причому регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки за наявних умов набуває особливої актуальності.

Задіяна в Україні система мобілізації доходів у розпорядження держави виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значні деформації та нестабільність виявлено в розмірах ставок оподаткування, у методології визначення бази та періодів оподаткування. Особливо негативно вплинули на результати господарської діяльності нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до створення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

На сьогодні очевидним є й те,