Національні біржі діють у межах однієї країни. Вони враховують особливості розвитку виробництва, обігу й споживання матеріальних ресурсів, що притаманні даній країні. При цьому валютний, податковий і торговельний режими забороняють проведення арбітражних угод і участь у біржових торгах фірм і осіб нерезидентів країни місцезна-ходження біржі.

Залежно від сфери діяльності біржі умовно поділяють на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні).

Міжрегіональні біржі, як правило, сполучають райони виробництва і споживання товарів.

Регіональні біржі — це здебільшого обласні біржі, які можуть мати філії.

Більшість бірж України є регіональними (локальними).

За основними видами угод світова практика біржової торгівлі виділяє такі види бірж: реального товару; ф'ючерсні; опціонні; змішані.

Біржі реального товару характерні для початкового етапу біржової торгівлі. Найсуттєвішою рисою бірж реального товару є обов'язкова поставка товару після проведення торгів.

Ф'ючерсні біржі виникли внаслідок розвитку біржової торгівлі і перетворення бірж реального товару на спеціалізо-ваний ринок торгівлі контрактами. Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:

зв'язок з ринком реального товару, який може здійсню-ватися через великий відтинок часу (в окремих випадках навіть за кілька років); заздалегідь чітко визначена вартість стандартизованого контракту; узгоджені кількість, якість, ціна, умови поставки товару, що відображується в контракті, який стає об'єктом торгівлі; повна уніфікація умов поставки товару; незабезпеченість угоди реальним товаром на момент її , укладання; замінність контрагентів, яка забезпечується перепродажем цих контрактів.

Форма страхування ціни або прибутку в разі здійснення ф'ючерсних угод має назву хеджування. За умов хеджування учасники угод отримують можливість застрахувати себе від збитків, що можуть бути наслідком зміни цін протягом терміну угоди.

Істотну роль у сучасній світовій економіці відіграють опціонні біржі як засіб страхування учасників біржової торгівлі, оскільки це дає змогу покупцям опціонів зменшити можливі збитки під час укладання та виконання біржових угод.

Біржі, на яких здійснюються операції, що передбачають поєднання різних видів угод, називають змішаними.

Якщо ф'ючерсні біржі виникли ще в 40-х роках XX ст. (з 1948 р. в США), то опціонні з'явилися порівняно недавно (в 80-ті роки). У багатьох країнах з ринковою економікою на біржах можна укладати водночас як ф'ючерсні, так і опціонні угоди. На українських біржах можна укладати водночас угоди як з реальним товаром, так і не наявним (форвардні, ф'ючерсні угоди). Опціонні угоди на біржах України поки що не уклада-ють. Вітчизняні біржі можна умовно вважати змішаними.

Залежно від характеру комерційної діяльності роз-різняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові

(некомерційні). Згідно з чинним законодавством України біржі є неприбутковими організаціями. Грошові кошти засновників і членів біржі, які отримані за контрактами, укладеними на біржі, спрямовуються на компенсацію витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, на оновлення обладнання й техно-логічного процесу, стимулювання працівників біржі тощо.

Функції біржі

Біржа, основою діяльності якої є біржова торгівля, виконує такі функції.

1. Організація проведення торгів. Насамперед — це добре обладнане «ринкове місце» (біржова зала), де могла б розміститися достатня кількість продавців і покупців, що беруть участь у біржових торгах. Організацію біржових торгів має забезпечувати штат висококваліфікованих працівників біржі.

2. Розробка біржових контрактів — це стандартизація вимог до якісної характеристики біржових товарів і до розмірів партій товарів, розробка єдиних вимог до розрахунків за біржовими угодами тощо.

Біржа встановлює жорсткі вимоги щодо товарів, які допускаються до біржових торгів. На підставі цих вимог розроблено біржові стандарти, які мають бути враховані продавцями і покупцями на біржах.

Типові біржові контракти дають змогу прискорити оформ-лення укладених угод.

3. Розв'язання спірних питань. Під час біржових торгів між учасниками біржової торгівлі можуть виникати спірні ситуації (помилки, нечітка робота технічного персоналу, відмова від виконання контрактів, письмового укладання угод, порушення правил торгів тощо). Ці питання вирішуються безпосередньо на біржі відповідним нейтральним органом — третейським або арбітражним судом біржі.

4. Котирування й регулювання біржових цін. За умови концентрації великого попиту та пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод, відсутності державного регулювання зменшується вірогідність впливу неринкових факторів на ціну, що максимально наближає її до реального попиту й пропозиції.

Біржову ціну встановлюють в процесі її котирування, це розглядають як найважливішу регулювальну функцію біржі. Котирування цін — це визначення діючих на біржах цін на товари, курси цінних паперів і валют. Такі ціни встановлю-ються спеціальною (котирувальною) комісією станом на початок і закінчення торгів.

З метою розробки стратегії поведінки продавців і покупців на наступних біржових торгах біржі публікують ціни на товари в біржових бюлетенях. Ціни є орієнтиром для потенційних виробників товарів, власників цінних паперів, покупців, органів державної влади тощо.

5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржо-вої торгівлі від несприятливих для них коливань цін. Для

цього на біржі використовуються спеціальні види угод і розробляється механізм їх укладання.

Біржа створює умови для того, щоб покупці і продавці товару за своїм бажанням могли виступати на біржових торгах у ролі клієнтів або учасників. Інтереси клієнтів біржі пред-ставляють брокери, які виконують їхні заявки. Це підвищує довіру до біржі, залучає до участі в ній ринкових спекулянтів, підвищує кількість продавців, покупців і посередників.

6. Гарантування виконання угод досягається через біржові системи клірингу і розрахунків. З цією метою