очікуваної інфляції на майбутній період
Попередні розрахунки, як видно, вимагають від аналітика визначитися з очікуваним рівнем інфляції на майбутній період. Насправді очікувані оцінки не є абсолютно точними. Аналітику необхідно лише оцінити очікування ринку у формі середнього зна-чення інфляції на майбутній період. Наприклад, у Великобританії є такі державні облігації, дохідність яких залежить від інфляції в майбутньому. Їхня поточна цінність прирівнюється до облігацій захищених від інфляції й дає хорошу оцінку очікувань ринку стосовно середнього значення показника інфляції на майбутнє. Альтернативним можна вважати метод, за якого розраховується серед-нє значення прогнозованих показників інфляції на певний період, отриманих від різних аналітичних агентств, що займаються передбаченнями.
Підхід «нетто-інфляція»
Тепер всі можливості розрахувати чисту теперішню вартість або надходження від проекту за умови нетто-інфляції. Грошові потоки наводяться в гривнях на відповідний рік. Зазвичай використовуються суми, які розраховані на початку проекту. Ставка дисконтування, яка використана для цих нетто грошових потоків вважається рівною вартості капіталу компанії за умови нетто-інфляції. Приклад розрахунку наведено в табл. 5.2.
Слід зауважити, що оцінки дисконтованих грошових потоків, які використовують один і той самий показник інфляції, дають однаковий результат у випадку, коли і грошові потоки, і ставки дисконтування виражають або через нетто-, або через брутто-інфляцію.
Таблиця 5.2
ОЦІНКА ДИСКОНТОВАНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Оцінка дисконтованих грошових потоків (нетто-інфляція) | Грошова вартість за роками
Разом | 1 | 2 | 3
Очікуваний грошовий потік (нетто-інфляція) | 1351,0 | 176,0 | 840,0 | 335,0
Дисконтування 10 | 1105,9 | 160,0 | 694,2 | 251,7
Очікуваний грошовий потік (брутто-інфляція) | 1499,0 | 185 | 926,0 | 388,0
Дисконтування 15,5 | 1105,9 | 160,2 | 694,0 | 251,7
Розрахунок ставки дисконтування з урахуванням інфляції:
(1,10) (1,05) – 1 = 0,155, або 15,5
Підхід «брутто-інфляція»
Альтернативний підхід до врахування інфляції за оцінки проек-тів полягає в розгляді грошових потоків за умови брутто-інфля-ції. Оскільки ринкова ціна капіталу вже враховує поправку на очікувану в майбутньому інфляцію, немає сенсу перераховувати цю цифру. Узгодження розрахованих грошових потоків з майбутньою інфляцією піднімає важливе питання стосовно того, чи мають майбутні грошові потоки коригуватися за якимось одним індексом інфляції, чи за серією індексів, які представлятимуть величину очікуваної інфляції на кожному з часових проміжків, що становлять грошовий потік. Обліковці можуть зазначити, що ця проблема є подібною до проблеми врахування інфляції в бухгалтерському обліку. Використання одного індексу представляє підхід, який ґрунтується на поточній купівельній спроможності; використання низки індексів — підхід, який ґрунтується на поточній обліковій вартості.
Як зазначалося раніше, нетто- й брутто-методи дають однакові результати за умови використання методу одного індексу, оскільки корекція ставки дисконтування повністю врівноважить корекцію майбутніх грошових потоків. Значення чистої теперішньої вартості є однаковим в обох випадках (табл. 5.2). Якщо ж для корекції складових грошового потоку використовуються різні індекси, підсумкове значення чистої теперішньої вартості не буде збігатися, оскільки поправки на інфляцію, використані кредиторами до вартості капіталу, швидше всього не врівноважуються середньою величиною поправки на інфляцію для різних грошових потоків.
Використання серії індексів забезпечує отримання величин грошових потоків, близьких до дійсних грошових потоків проекту. Визначення дисконтованих грошових потоків у дійсності є бюджетом коштів для проекту. Альтернативний метод, особливо стосовно податкових розрахунків, не дасть бюджету коштів. Отже, використання підходу на основі поточної облікової вартості (за якого застосовується серія індексів інфляції для розрахунку брутто грошових потоків) та поточних ринкових вартос-тей для розрахунку брутто інфляційної вартості капіталу забезпечує найбільш практичний підхід до проблеми врахування інфляції.
Для визначення вартості капіталу використовується метод середньозваженої вартості капіталу. Його можна використати за різ-них умов. Хоча, як зазначалося раніше, він базується на низці припущень, і, якщо останні не виправдовуються, розрахунок середньозваженої вартості капіталу може дати помилковий результат. За розрахунків ми припускаємо, що:
Фінансовий ринок, на якому складається ринкова ціна, є раціонально ефективним.
Структура капіталу — поєднання власного й залученого капіталу — як перед, так і після залучення нового капіталу знаходиться в оптимальному діапазоні.
Капітальний проект, який оцінюється, має той самий клас ризику, що й інші проекти в портфелі підприємства, які вже запроваджуються.
Новий проект, що оцінюється, є «незначним» у тому розумінні, що він значно не змінить іміджу компанії на фінансовому ринку. Очевидно, що наведені вище пункти 2 і 3 є специфічними аспектами цієї умови.
Якщо перша умова, стосовно того, що ринок є раціонально ефективним порушується, теорія, викладена в цьому підрозділі, руйнується. Інші умови можна перебороти, але тільки ціною ускладнення розрахунку вартості капіталу.