У разі, якщо в ході виконання бюджету ради вищого рівня або відповідний орган виконавчої влади в межах своєї компетенції ухвалює рішення, яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого рівня, тоді кошти, яких не вистачає для збалансування мали б бути компенсовані органом, який ухвалив таке рішення, за рахунок коштів його бюджету, або коштів, передбачених для цього законом. У такому разі при визначенні нестачі коштів не враховується вільний залишок коштів бюджету нижчого територіального рівня, який утворився на початку поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття зазначеного рішення. Якщо рішення вищих органів влади не забезпечені бюджетними ресурсами, то ради нижчого рівня мають право не приймати до виконання ці рішення.

Своєрідний вплив на характер міжбюджетних відносин здійснює зміна адміністративно-територіального поділу в Україні, передача платників податків і обов’язкових платежів та бюджетних установ з одного підпорядкування в інше. В цих випадках на відповідні бюджети передаються окремо заплановані доходи і видатки, окремо суми доходів, які заплановано одержати і суми видатків, які слід профінансувати до кінця року, а також узгоджені випадаючи доходи і непокриті суми видатків. Тому міжбюджетні відносини характеризуються двохстороннім рухом доходів та видатків, специфічними прийомами їхнього відображення на рахунках бюджетного обліку.

Міжбюджетні відносини пов’язані з одержанням і погашенням бюджетних позичок організовуються на умовах повернення. У випадку касового розвитку, органи управління нижчого рівня звертаються до відповідних органів вищого рівня з обґрунтованим проханням про надання бюджетної позички. Така позичка надається на невеликий період, не довше як до кінця бюджетного року. Після закінчення терміну позичка повертається бюджету вищого рівня.

З огляду на Бюджетний Кодекс, покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих за рішенням відповідної ради зможуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України.

В цілому організація міжбюджетних відносин у процесі виконання бюджетів здійснюється відповідно до затверджених бюджетів. Проблеми виникають, як правило у зв’язку з несвоєчасним і неповним перерахуванням відповідних сум, що негативно відбивається на якості виконання бюджетів. Тому актуальним при цьому є питання посилення виконавської дисципліни та запровадження механізму санкціонування і відповідальності посадових осіб, винних у порушенні встановленого порядку.

Бюджетне регулювання: його необхідність та значення у збалансування бюджетів всіх рівнів.

За своїм змістом та формою вияву бюджетне регулювання є складовим елементом бюджетного планування і найбільш повно проявляється при збалансуванні бюджетів різного рівня у процесі їхнього складання. Звичайно, було б неправомірним твердження, що механізм бюджетного регулювання використовується виключно у процесі складання і затвердження бюджетів. Такий механізм використовується досить успішно і на інших етапах бюджетного процесу, особливо при виконанні бюджетів. Однак форми і методи бюджетного регулювання на інших етапах бюджетного процесу в значній мірі залежить від тих сфер і методів, які були закладені при бюджетному плануванні. Тому роль і значення бюджетного регулювання у процесі складання та затвердження бюджетів дуже великі.

Не зважаючи на тісний взаємозв’язок бюджетного планування з бюджетним регулюванням, останнє займає важливе місце серед вхідних підсистем бюджетного механізму і виступає відносно самостійним елементом системи.

Визначним елементом та причиною існування бюджетного регулювання є розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

В теоретичному плані розподіл доходів між окремими бюджетами може здійснюватися за одним із трьох напрямів: перший, коли всі доходи поступають у державний бюджет, після чого розподіляються між бюджетами нижчого рівня; другий, коли всі доходи поступають у місцеві бюджети, після чого розподіляються між бюджетами вищого рівня; третій, коли частина доходів поступає у державний, а частина – у місцеві бюджети. Без особливих доказів можна стверджувати, що останній напрям є найбільш прийнятним. Однак, ні один з цих напрямів, включаючи останній, не дають можливість ідеально збалансувати всі бюджети, оскільки обсяги бюджетів визначаються функціями держави та місцевого самоврядування.

Під бюджетним регулюванням ми розуміємо систему передачі частини коштів бюджетів вищого рівня для збалансування бюджетів нижчого рівня, або передачі запланованого перевищення доходів над видатками з бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. По своїй суті бюджетне регулювання відображає економічні стосунки, пов’язані з територіальним розподілом і перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Діюча система регулювання бюджетів повинна відігравати важливу роль у забезпеченні належного економічного і соціального рівня територіальних утворень, які мають недостатню власну економічну базу для свого розвитку. Регулювання кожного виду бюджету має свої особливості, обумовлені різницею у структурі доходів, які використовуються для регулювання.

У процесі бюджетного регулювання важливо правильно і оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які будуть спрямовуватися для збалансування кожного бюджету зокрема. Від цього залежать фінансові можливості відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, зосередження, їхньої уваги на збільшенні доходів бюджету, економному, раціональному, цільовому і ефективному використанні бюджетних коштів, якісному виконанню бюджетів.

В даний час у практиці бюджетного планування використовуються дві основні форми регулювання:

Дотація виступає в якості надання прямої грошової допомоги нижчим бюджетам за рахунок коштів