Після укладання угоди купівлі - продажу кожний з контрагентів звертається до свого зберігача. Продавець (мал.3 В1) дає розпорядження про переказ цінних паперів зберігачу (З1), а покупець (мал.3 В4) дає розпорядження про одержання цінних паперів зберігачу (З2). Ці розпорядження практично ідентичні. У цих розпорядженнях дублюються всі суттєві параметри угоди та підтверджується факт її укладання.

Зберігач повинен перевірити надані власником документи. Обслуговування депонентів - одна з найбільш відповідальних процедур в депозитарній діяльності. Від цієї роботи зберігачів залежить розвиток депозитарної системи. Саме для допомоги зберігачам в їх повсякденній роботі Національний депозитарій повинен розробити стандарти документообігу щодо операцій з цінними паперами.

Після перевірки розпоряджень власників, зберігачі (мал.3 З1, З2) в електронному форматі передають ці розпорядження в депозитарій (мал.3 депозитарій Д). Депозитарій повинен здійснити звірку параметрів укладеної угоди (trade comparison, trade matching). Мета цього етапу полягає в тому, щоб надати сторонам можливість врегулювати усі випадкові розбіжності в розумінні суті й предмета укладеної угоди. Це дуже актуально на тих ринках, де угоди укладаються за допомогою комп’ютерних систем. Непорозуміння й технічні помилки особливо ймовірні саме в таких системах.

На етапі звірки сторони звіряють свої внутрішні облікові документи із результатами звірки Якщо розбіжностей немає, звірка вважається успішною. Міжнародні норми рекомендують всім національним ринкам побудувати свою роботу так, щоб звірка завершувалася б не пізніше дня "Т+1". За цей день сторони мають виявити можливі розбіжності і своєчасно їх відкоригувати, скасувати угоду або відкласти її виконання.

До проведення звірки розпорядження можливо відмінити за вимогою однієї сторони угоди. Якщо звірка вже відбулася, відмінити розпорядження можна тільки за умови надходження розпоряджень анулювання від обох сторін угоди з цінними паперами. Якщо в зазначений в регламенті депозитарію термін від власників не надійшли розпорядження анулювання, то звірені розпорядження, вважаються затвердженими.

Підсумком першої звірки є формування відповідних документів, які остаточно фіксують необхідність виконання угоди в депозитарній системі.

Звірку біржових угод, як правило, виконує сама біржа. Проте, у ряді випадків організація звірки доручається депозитарію, що обслуговує відповідну біржу. Звірка позабіржових угод здійснюється самими учасниками децентралізовано. Якщо угода укладена за допомогою спеціальних електронних систем позабіржового ринку, що законно забезпечують фіксацію факту укладання угоди, то такі системи, як правило, беруть на себе функції і по організації звірки. Ці системи можливо навіть називати електронними фондовими біржами.

Однак, існують депозитарні і торгові системи, які або взагалі відмовилися від звірки, або в яких передбачена одностороння подача розпорядження до зберігача від продавця цінних паперів.

В залежності від обсягів операцій з ідентичними фінансовими інструментами наступним етапом в депозитарній системі можуть бути або одиночне виконання угоди, або кліринг. 

Одиночне виконання угоди

День виконання угоди завжди фіксується при укладенні відповідного договору купівлі-продажу. Мінімальний строк між датою укладання і датою виконання угоди залежить від того, наскільки швидко і ефективно працює депозитарна система. Чим довше строк між датою укладання угоди й датою її виконання, тим під більший ризик підпадають учасники угоди. Світова індустрія цінних паперів рекомендувала встановити максимальний термін - 3 дні , протягом якого угода повинна проходити всі етапи аж до виконання.

Іншим важливим правилом, є "поставка проти платежу" (Delivery versus Payment, DVP).

Теоретично можливі три варіанти:

покупець одержує куплені цінні папери раніше, ніж продавець одержує гроші;

продавець одержує гроші раніше, ніж покупець одержує куплені ним цінні папери;

обидва процеси відбуваються одночасно.

Тільки одночасне виконання зобов'язань обома сторонами може їх захистити від зайвих ризиків, пов'язаних із можливою неплатоспроможністю або недобросовісністю контрагента.

Методологія виконання депозитарієм поставки проти платежу наведена у Положенні про розрахунково-клірингову діяльність.

За результатами звірки депозитарій блокує цінні папери на рахунку клієнта-постачальника (мал.3 зберігач З1) і очікує надходження до розрахункового банку грошових коштів, які передбачені угодою.

Покупець (мал.3 власник В4) складає розрахункові документи для банку, клієнтом якого він є. Гроші за цінні папери із Банка покупця перераховуються до розрахункового банку. Від розрахункового банку депозитарій одержує повідомлення про надходження грошових коштів.

Після цього депозитарій здійснює другу звірку, порівнюючи повідомлення про надходження грошових коштів з документами, які сформовані в результаті першої звірки.

В разі надходження грошових коштів за цінні папери, що були заблоковані за результатами першої звірки, депозитарій повинен виконати одразу дві взаємопов’язані операції, а саме:

забезпечити переказ заблокованих цінних паперів на клієнта-одержувача (мал.3 зберігач З2);

надати розпорядження розрахунковому банку про перерахування грошових коштів на рахунок продавця (мал.3 власник В1) .

Ці операції реалізують принцип "поставка проти платежу".

Після проведення депозитарієм дебетування рахунку клієнта-постачальника (мал.3 зберігач З1) і кредитування рахунку клієнта-одержувача (мал.3 зберігач З2) зберігачам надаються відповідні інформаційні повідомлення. За результатами цієї облікової операції в депозитарії зберігач (З1) продавця здійснює списання цінних паперів з рахунку власника (В1), а зберігач (З2) покупця здійснює зарахування цінних паперів на рахунок власника (В4).

Виконання угоди завершується видачею зберігачами виписок з рахунків у цінних паперах для власників. 

Кліринг

Під клірингом розуміється цілий комплекс процедур, що починаються після звірки параметрів угоди і завершуються безпосередньо перед виконанням угоди. “Кліринг - отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів”.

Взаємозалік зустрічних зобов’язань практикується практично на більшості сучасних бірж. Його ціль - знизити кількість платежів і поставок цінних паперів по угодах, що укладаються членами тієї