Сьогодні можна констатувати той факт, що в Україні не відбувається відновлення ринкової біржової культури та наукової школи, відсутня підготовка нового покоління фахівців, здатних діяти у динамічному біржовому середовищі.

На цьому фоні неодноразові спроби становлення строкових сегментів на валютному та зерновому біржових ринках України були приречені на провал. Такий стан справ зумовив суттєве відставання вітчизняної науки з проблем новітніх технологій управління фінансовими ризиками в умовах підвищеної цінової змінності, визначення місця та ролі строкових фінансових ринків у прогнозуванні майбутнього профілю економіки тощо.

Показовим є той факт, що саме у цей час суттєво активізують свою діяльність європейські ф'ючерсні біржі, більшості з яких десять років тому взагалі не існувало. Сьогодні ж Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE), Паризька біржа фінансових ф'ючерсів (МАТІР) суттєво наростили обсяги торгівлі, причому річні темпи зростання кількості укладених контрактів становлять більше 500%.

Спостерігається процес злиття та інтеграції європейських строкових бірж, які успішно конкурують з американськими. Так, за 2000 рік на перше місце у світі за обсягами укладених контрактів вийшла електронна біржа EUREX (European Derivatives Exchange), створена лише у 1998 р. в результаті злиття німецької Deutsche Terminborse (DTB) та Швейцарської SOFFEX. Цей процес супроводжується інтенсивними дослідженнями, вивченням нових інструментів та технологій науковцями та практиками біржових та позабіржових ринків. У цьому напрямі наукової діяльності ми суттєво відстали і від країн Східної Європи та Росії, чиї ф'ючерсні майданчики сьогодні включено до світової мережі.

Сучасна ф'ючерсна товарна біржа - це фінансовий інститут, що істотно спрощує торгівлю, здешевлює її. Деякі західні економісти вважають виникнення такої біржі комерційною революцією, вбачають у ній організаційну та плануючу силу, що динамізує всю економіку.

Завдяки діям транснаціональних корпорацій (ТНК), як торговельних, так і промислових, концентрується і централізується виробництво, особливо сільськогосподарської та промислової сировини. Це підвищує товарність виробництва. Товарна продукція надходить на ринок як товарний капітал, що підлягає ризикові зміни ринкової кон'юнктури, а це в свою чергу зумовлює його страхування через біржовий механізм. Ф'ючерсна торгівля постійно вдосконалюється, концентрується у провідних фінансових центрах світу. Щоправда, трагічні події 11 вересня 2001 р. показали наскільки незахищеною у плані фізичного знищення вона може бути. Однак світова фінансова еліта знайшла оптимальне вирішення цієї проблеми через запровадження одночасних електронних торгів у різних фінансових центрах у режимі реального часу, що дало можливість під час американської трагедії здійснювати операції на європейських та азійських торговельних майданчиках.

Роль ф'ючерсного ринку в економіці постійно змінюється. Питання це викликає не лише теоретичний інтерес, воно має практичне значення. Однак його вирішення є надзвичайно складним та багатоплановим. Будучи специфічним фінансовим інститутом, що обслуговує потреби товарного та віднедавна і фінансового ринку, ф'ючерсна біржа є ринком цін, вона формує біржові котирування, а через хеджевий механізм фактичні ціни реального товару або фінансового інструменту.

У концепції розвитку сільськогосподарського ринку України відведено значне місце товарній біржі сільськогосподарської сировини зі спотовими та форвардними угодами. Жодного посилання на створення товарної біржі як фінансового органу для визначення майбутніх центральних ринкових цін на сільськогосподарську сировину (futures prises) та проведення страхових операцій для сільськогосподарських виробників немає. Міністерство економіки планувало створення енергетичної біржі, через яку збиралося налагодити гуртовий обіг енергоносіїв, однак насправді створило державний енергоринок.

Заходи щодо створення бірж реальних активів, на наш погляд, є нереальними. Вони значно запізнилися у часі. До речі, менше ніж за п'ять років існування агробірж ця ідея абсолютно дискредитувала себе. Україна за територією не така уже й мала країна, тому концентрація в одному місці всього обороту наявної сировини є не виправданою. Як товарна біржа, так і валютна для забезпечення потреб у реальному товарі та валюті не потрібна або якщо потрібна, то у дуже незначних обсягах.

Простіше і швидше (та й дешевше, враховуючи транспортні видатки) купити товар у торговельного посередника, який знаходиться якомога ближче до покупця. А біржа, з її невеликою кількістю сертифікованих складів, розміщених у визначених місцях, може і повинна обслуговувати строковий (ф'ючерсний) ринок, на якому угод з реальним товаром укладається небагато. На ці біржі повинен прийти сертифікований брокер, що, співпрацюючи з аналітиками ринку, зможе здійснювати ризикові інвестиції у ф'ючерсні та опціонні контракти, беручи на себе ризик продавців та покупців майбутніх реальних товарів. Біржовий спекулянт, як на валютному, так і на товарно-сировинному ринках України, гостро необхідний саме як учасник біржового ринку, що зможе взяти на себе ризик негативної зміни цін та курсів із виробника, торговця, переробника, банку тощо.

Хоча активізація держави щодо питань біржового будівництва свідчить про те, що ринок сільськогосподарської сировини потрібно створювати швидкими темпами. Про посилену увагу до цієї сфери свідчать Укази Президента України.

Сьогоднішня складна ситуація в економіці спричинена не лише великим податковим тягарем. До головних проблем можна віднести те, що економічне середовище не може гарантувати ні для виробника, ні для покупця, ні для посередника ринку використання важелів захисту своїх заощаджень від інфляції, кредитів та інвестицій в майбутньому.

На сировинних та фінансових ринках України не завжди є відомою