Перевага другого методу - формування майбутньої кон'юнктури без суттєвого посилення інфляційних процесів, коли традиційні методи навпаки спричиняють їх. На цьому ринку, крім держави через Національний банк, повинні активно працювати банки та інші фінансові посередники, які через проведення арбітражних операцій будуть формувати відповідний спотовий ринок, - продавати ф'ючерсні контракти державі і викуповувати облігації, що лежать в основі цих контрактів за більш високими цінами на спотовому ринку.

Операції на ф'ючерсному (строковому) ринку є цікавими для держави ще й тим, що дозволяють стимулювати економічну активність вже сьогодні і таким чином залучити додаткові кошти в бюджет, в той же час кошти на майбутні закупівлі будуть потрібні в майбутньому і їх частково можна було б отримати за рахунок цих поступлень.

Концентрація розробки законопроектів та налагодження функціонування інфраструктури ф'ючерсних ринків повинно відбуватись через єдиний державний орган - Комісію з питань функціонування ф'ючерсних ринків всіх видів активів. Названі функції можна було б покласти на існуючу Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка вже має певні напрацювання. Нею було розроблено один із законопроектів про фондові деривативи. Однак її діяльність в останні роки не сприяла такому розвиткові подій, їй не вдалося організувати співпрацю з Національною асоціацією бірж України, Асоціацією банків України, НБУ та галузевими міністерствами щодо вироблення єдиних підходів до створення строкових ринків основних активів. Натомість продовжується безперспективна практика створення фрагментарних законопроектів та нормативних актів щодо впровадження строкових контрактів на зерно, валюту тощо.

Національна Асоціація бірж України є саморегулювальною організацією на біржовому ринку України, до її складу входять основні аграрні та аграрно-сировинні біржі. Ця Асоціація веде велику роботу по становленню біржового сировинного, в т.ч. і ф'ючерсного ринку, впроваджує нові електронні технології біржових торгів.

Резюме

Сучасна біржова торгівля регламентується законодавчими актами та контролюється державними та громадськими комісіями. Залежно від ступеня державного регулювання біржової діяльності розрізняють три основні національні моделі:

американська модель - це самоорганізоване співтовариство професійних посередників з переважаючим внутрібіржовим регулюванням. Відповідний державний орган - Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі виконує спостережні та дорадчі функції, займається загально національною координацією біржових ринків та проводить юридичну експертизу біржової документації;

англійська модель — це поєднання сильної ролі уряду з широким членством бірж та брокерів в неурядовій некомерційній організації - Управлінні з цінних паперів і ф'ючерсів;

французька модель — контроль уряду за діяльністю бірж та ринку.

В Україні прийнята перша (американська) модель державного регулювання біржових ринків. Однак на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає Закони України "Про товарну біржу", Закон України "Про цінні папери і фондову біржі", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Правила випуску та обігу фондових деривативів і низку законопроектів, серед яких виділимо такі: “Про похідні цінні папери”, “Про строкові фінансові інструменти”.