право на визначення напрямків господарської діяльності; право на укладення контрактів від власного Імені; право відповідати за власні обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися випущеними, але не сплаченими у встановлені строки акціями; право витребовувати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно зі статутом. До основних обов'язків емітента зараховуються такі: обов'язок надсилати акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище підприємства; сплата дивідендів у строки, зазначені у статуті чи в умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів та ін. Права акціонера поділяються на майнові та немайнові. До майнових належать право на отримання доходу у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунку з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність у межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами (кредиторами чи партнерами з господарської діяльності) у випадку ліквідації останнього. До немай-нових прав належать право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента про результати його господарської діяльності та фінансове становище; право на отримання від емітента інформації, що може істотно вплинути на рішення акціонера про купівлю нових або продаж старих акцій та ін. Основні обов'язки акціонерів: своєчасно сплачувати вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти, він є дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента в разі придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та ін. Сукупність прав та обов'язків визначається типом цінного паперу, що належить утримувачу.
Типи акцій: прості та привілейовані.
За привілейованими акціями власник:*
отримує фіксований дивіденд незалежно від коливання прибутку;*
не має права голосу;*
має першочергове право задоволення претензій у разі ліквідації компанії.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму понад 10 % статутного фонду товариства. Види привілейованих акцій:*
кумулятивні (найпоширеніші) — передбачають накопичені, але не оголошені дивіденди. Сплачуються до сплати дивідендів за звичайними акціями;*
некумулятивні — акціонери можуть втратити дивіденди, якщо рада директорів не оголосила їх сплату;*
з часткою участі—дають змогу власникам отримати додаткові дивіденди понад оголошену суму, якщо дивіденд за звичайними акціями перевищує оголошену суму (тобто передбачають участь у залишку прибутку);*
конвертовані — можуть бути обмінені на певну кількість звичайних акцій за обумовленою ціною; їх курсова динаміка близька до звичайних акцій порівняно з іншими привілейованими акціями;*
зі ставкою дивіденду, що корегується — дивіденд на відміну від акцій з фіксованою ставкою змінюється залежно від коливання відсоткових ставок за короткостроковими державними облігаціями (чи іншими фінансовими інструментами);*
відзивні — можуть бути відізвані (викуплені) емітентом за ціною з надбавкою до номіналу.
Якщо емітент випускає кілька видів привілейованих акцій, вони можуть поділятися на категорії А (більше пільг при сплаті дивіденду і погашення при ліквідації) та В (зазначених пільг не мають).
За звичайними (простими) акціями власник:*
отримує дивіденд (чи частину прибутку), що залишається після сплати дивідендів за привілейованими акціями;*
отримує право голосу на загальних зборах акціонерів, тобто право на участь у керуванні акціонерною власністю.
Розмір дивідендів визначається так:
де P(d) — розподільний прибуток, одержаний у поточному році, або частина накопиченого нерозподільного прибутку, яка йде на виплату дивідендів; S(i) — загальна кількість акцій, що перебувають у власності акціонерів у поточному році.
Середня кількість акцій розраховується як середня арифметична акцій, що перебували в обігу на початку року та в його кінці:
Розподільний чистий прибуток визначається як різниця між чистим прибутком і нерозподільним чистим прибутком: РЧП = ЧП - НЧП. Нерозподільний чистий прибуток виключає витрати на розвиток господарської діяльності, соціальний розвиток підприємства, оплату праці та резервний фонд:
Зменшення випуску привілейованих акцій зазвичай пов'язано з погіршенням економічної кон'юнктури, внаслідок чого зменшуються прибутки компанії (а ставка відсотка за привілейованими акціями залишається фіксованою), в той час як на звичайні акції депресії впливають меншою мірою і їх випуск може бути збільшений для додаткової мобілізації капіталу в разі погіршення платоспроможності компанії.
Акціонер може мати у власності будь-яку кількість акцій одного емітента, якщо це обумовлено статутом емітента. Якщо акціонеру належить значна кількість акцій, то в цьому разі йдеться про пакет акцій. Іншими словами, під пакетом акцій розуміється наявність у власності одного акціонера певної кількості акцій одного емітента. За кількістю акцій у пакеті розрізняють значний та контрольний пакети акцій.
Під значним розуміється такий пакет акцій, який дає змогу акціонеру суттєво впливати на справи емітента. Акціонер має можливість висувати своїх кандидатів у раду директорів. Впливати на формування виконавчого органу емітента (правління), а також на вибір напрямків діяльності емітента. Значні пакети акцій мають певні кількісні критерії. Наприклад, у США значними вважаються пакети акцій, що складаються з 10,20 та 40 % акцій одного емітента, в Європейському Співтоваристві — з 5,10 та 25 % акцій одного емітента.
За законами окремих країн акціонери, що володіють значними пакетами акцій (понад 5 %), повинні повідомляти про це емітента та спеціальні державні органи (Комісії з цінних паперів). Так, в Україні реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних
