На Заході основна частина брокерських фірм і видавництв фінансових видань публікує фактори «бета» для широкого спектра цінних паперів. Чим вищий фактор, тим більший ризик має цінний папір (табл. .8).

Таблиця 11.8

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ФАКТОРА «БЕТА» ТА РИЗИКУ

«Бета» | Рух акцій | Ступінь впливу ринку на цінні папери

2,0 | Рухаються
в тому самому
напрямі,
що й ринок | У два рази чутливіші на зміни порівняно з ринком

1,0 | Так само чутливі або ризиковані, як і ринок

0,5 | У два рази менш чутливі за ринок

0 | Не залежать від змін ринку–

0,5 | Рухаються
в протилежному
напрямку порівняно з ринком | У два рази менш чутливі за ринок–

1,0 | Так само чутливі або ризиковані, як і ринок–

2,0 | У два рази чутливіші на зміни порівняно з ринком

Отже, «бета» показує тип реакції цінного папера на дії ринкових сил. Наприклад, якщо очікується, що ринкові процеси призведуть до 100-процентного зростання ставки дохідності впродовж останнього періоду, тоді на акції зі значенням «бети» 1,5 очікувалось би збільшення доходу в цей період приблизно на 15 % (1,5 · 

Для акцій, у яких значення «бета» додатне, збільшення ринкової дохідності призводить до зростання дохідності цінних паперів. На жаль, зменшення ринкової дохідності зумовлює протилежну ситуацію. І в цьому полягає ризик. У попередньому прикладі, якщо очікується падіння ринкової дохід-ності на 10то за акціями з «бетою» 1,5 очікується зменшення дохідності на 15Оскільки фактор для цих акцій більший 1, то вони сильніше реагують, ніж ринок, маючи 15-процентне зниження своєї дохідності порівняно з 10-про-центним зменшенням дохідності ринкового портфеля. Акції, «бета» яких менший 1, звичайно, не будуть такими чутливими до змін ринкової дохідності. Відповідно, вони вважаються менш ризикованими.

Для того щоб формалізовано пов’язати поняття ризику й дохідності з фактором «бета», використовують модель оцінки капітальних активів (МОКА), розроблену американськими економістами У. Шарпом і Дж. Лінтером усередині 60-х років.

Фактор «бета» як показник недиверсифікованого ризику використовується в моделі для визначення очікуваної норми дохідності інвестицій відповідно до рівняння:

,

де очікувана дохідність — це дохідність інвестицій за даного рівня ризику, який вимірюється за допомогою фактора «бета»;

ринкова дохідність — середня дохідність усіх цінних паперів;

дохідність безризикових активів — це дохідність, яку можна отримати на вільні від ризику інвестиції.

Потрібно зазначити, що очікувана дохідність зростає зі збільшенням фактора «бета».

Графічне відображення моделі оцінки капітальних активів називається кривою ринку цінних паперів (Cecurity Market Line — SML). Ця крива показує очікувану дохідність, яку бажав би отримати інвестор на ринку цінних паперів для кожного рівня недиверсифікованого ризику.

Модель можна побудувати, просто обчисливши очікувану дохідність для різних значень фактора «бета», залишаючи постійними ставку дохідності безризикових активів і ринкову дохідність. Наприклад, за ставки дохідності безризикових активів, що дорівнює 6і ринкової дохідності в 10очікувана буде дорівнювати 11якщо фактор «бета» дорівнює 1,25. Якщо збільшити його до 2, то дохідність становитиме 14Аналогічно можна знайти її для різних значень «бета» та закінчити наступними комбінаціями ризику й очікуваної дохідності.

Ризик («бета») | Дохідність, %

0,00 | 6

0,5 | 8

1,0 | 10

1,5 | 12

2,0 | 14

2,5 | 16

Наносячи ці величини на графік, можна отримати пряму лінію, яка показує, що зі збільшенням очікуваної дохідності ризик зростає (рис. .7).

Рис. 11.7. Лінія ринку цінних паперів (SML)

Лінія ринку цінних паперів ясно показує компроміс між ризиком і дохідністю. Якщо фактор «бета» 0, очікувана дохідність дорівнює ставці дохідності безризикових активів 6; якщо він дорівнює 1, — ринковій дохідності 10За цих значень очікувана дохідність інвестицій, для яких «бета» дорівнює 1,25, становить 1

Література

1. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 1008 с.

2. Гусева И. А. Практикум по рынку ценных бумаг. — М.: Юристъ, 2000. — 320 с.

3. Едронова В. Н., Мизиковский Е. А. Учет и анализ финансовых активов: акции, облигации, векселя. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 272 с.

4. Инвестиционно-финансовый портфель. Книга инвестиционного менеджера. Книга финансового посредника / Отв. ред. Ю. Б. Рубин, В. И. Сол-даткин. — М., 1993.

5. Капитоненко В. В. Инвестиции и хеджирование: Учеб.-практ. пособие для вузов. — М.: ПРИОР, 2001. — 240 с.

6. Касимов Ю. Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг. — М.: Филинъ, 1998. — 144 с.

7. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз:
Навч. посіб. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1996. — 300 с.

8. Маршалл Дж. Ф., Бансал Випул К. Финансовая инженерия: Полное руководство по финансовым нововведениям: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1998. — 784 с.

9. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998. — 392 с.