РЕФЕРАТ

На тему:

Методи та прийоми аналізу інвестиційних проектів

Існує декілька способів, щоб визначити, які проекти приносять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. У цій роботі за основу береться твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли вартість проданої виробленої продукції більша ніж вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна вигода досягається в тому разі, коли підприємства намагаються задовольнити перш за все бажання споживача, а не «потреби» суспільства, які диктуються урядом.

У цьому підрозділі розглядаються найуживаніші методи для оцінки капітальних проектів:

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що мета фірми — створити якомога більше багатство. Багатство формується тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на її виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийнятним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негативних гро-шових потоків. Вивчення поведінки керівників показує, що вони переслідують цілі, пов’язані з обсягами продажу, часткою на ринку, кількістю робітників, зростанням активів, дохідністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та задоволенням власних амбіцій. Проте фундаментальними завданнями виробничого або торгового підприємства є створення багатства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що споживаються (які коштують більше, ніж укладено в їхнє виробництво); управління проектами (вартих більше, ніж на них витрачено); створення позитивного грошового потоку заробляння грошей через задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринкової ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від споживачів і йдуть на оплату праці, послуг, капітальних статей та на розрахунки з постачальниками. Усі проекти можуть бути оцінені визначенням чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої теперішньої вартості після того, коли буде враховано ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов’язаних із проектом.

Метою фірми є створення максимального багатства використанням майбутніх ресурсів і таких, що вже існують, для виробництва товарів і послуг зараз і в майбутньому з вартістю, більшою ніж на них витрачена. Для того щоб створити багатство зараз, теперішня вартість прогнозованих грошових потоків має перевищувати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошових потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розраховується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, без дисконтованої вартості вкладених інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється такою формулою:

,

де Rt — очікувані чисті грошові потоки;

k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С — початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішня вартість усіх витрат).

Іншими словами, чиста теперішня вартість — це сума всіх очікуваних грошових потоків (Rt) починаючи з року 1 (t = ) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтуван-ня проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на питання щодо прийняття або відхилення інвестиційної пропозиції. Альтернативним підходом є розрахунок внут-рішньої норми дохідності (IRR), якою є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необхідно вирішити відносно R таку формулу:

,

де r — ставка дохідності, яка дає NPV = 0, а всі інші символи такі самі, як і у формулі NPV. Проект приймається за умови, якщо значення його внутрішньої норми дохідності більше, ніж ставка дохідності, яка вимагається за проектом. У цьому разі величина k з формули чистої теперішньої вартості представляє ставку дохідності, яка потребується. У переважній більшості випадків IRR метод оцінки капітальних проектів дає таке саме рішення стосовно прийняття чи відхилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості будуть мати вартість r більшу ніж вартість k.

Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капіталовкладень вважається індекс прибутковості (PI), який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибутковості є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошових потоків на початкові витрати:

Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості полягає в тому, що за використання показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а за розрахунку показника РІ теперішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на початкові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибутковість більша одиниці. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковос-ті більший одиниці, то й чиста теперішня вартість є позитивною.

Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте існує декілька інших прийомів оцінювання капітальних проектів, використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно їхнього прийняття або неприйняття. До інших широко розповсюджених прийомів відносять період окупності проекту, дисконтований період окупності, дохідність залученого капіталу та показник впливу на дохідність акції. Період окупності — це час, необхідний для того, щоб відшкодувати початкові інвестиції. Метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він охоплює завдання суб’єктивного встановлення терміну окупності, не надає інформації стосовно того, чи створює цей проект багатство, а також може ігнорувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться в зоні ризику.

Дисконтований період окупності відрізняється від періоду окупності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків і, отже, завжди є довшим ніж період окупності, який