Міжнародні репо угоди, 1999;

ECSDA міжнародні розрахунки, 2000;

Модельний договір між європейськими CSD, 2000;

Рекомендації для систем розрахунків за угодами щодо цінних паперів (CPSS-IOSCO), 2001.   

Наведені вище документи лише частина міжнародних норм.

При розробках нормативно - правових актів України цей багатий досвід, за можливістю, враховується. Розроблені нормативно - правові акти не тільки адаптують досвід інших країн а й іноді бувають кращі за свої іноземні аналоги.

Разом з тим, об’єктивні причини не дозволяють повністю реалізувати вимоги міжнародних норм і вимагають враховувати українські реалії. Специфічний розвиток індустрії цінних паперів в Україні обумовлюється не еволюційними, а приватизаційними процесами. Низка ефективність економічної діяльності емітентів цінних паперів та фіскальна політика, нажаль, не сприяє створенню привабливого клімату для портфельних інвесторів. Діяльність депозитарної системи спрямована переважно на обслуговування післяприватизаційних процесів та потреби стратегічних інвесторів.

Також необхідно зазначити, що наведені вище міжнародні рекомендації стосуються в першу чергу обслуговування організаційно оформлених ринків цінних паперів. Поняття “фондовий ринок” або “ринок цінних паперів” є лише узагальнюючими. Як правило, дефініції securities market — ринок цінних паперів, stock market (exchange) — фондова біржа (біржа акцій) застосовуються для визначення конкретної торгової системи (майданчика). Для узагальнення - застосовують ті ж самі дефініції у множині - “markets”. На мій погляд, ринок цінних паперів - це певна юридична особа, яка є організатором торгівлі цінними паперами.

Нажаль, в Україні укладання угод щодо цінних паперів відбувається, переважно, поза межами організованих ринків. Біда українських ринків цінних паперів полягає у відсутності зацікавленості інвесторів у прозорому укладанні угод щодо цінних паперів.

Додаткові проблеми щодо застосування міжнародних норм вносять визначення організатора торгівлі цінними паперами, а саме:

діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів (Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні);

організаційно оформлений позабіржовий ринок - організація, що об'єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку (Закон України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”);

фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами і, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу (Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”).

Разом з тим, для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів фондова біржа чи організаційно оформлений позабіржовий ринок використовують електронну торговельно-інформаційну мережу. 

Отже, організатор торгівлі цінними паперами:

безпосередньо сприяє укладенню цивільно-правових угод;

надає послуги в укладанні угод;

зосереджує попит і пропозицію;

забезпечує укладення угод.  

Проблема “розмитості” функцій організатора торгівлі полягає у невизначеності чіткого місця укладання угоди та відношення до цього процесу організатора торгівлі. Чи угода повинна бути укладена у організатора торгівлі за його участю, чи організатор торгівлі тільки “посприяє” укладанню угоди, а сама угода укладається в іншому місці?

Суть проблеми полягає у процедурі фіксації факту укладання угоди у організатора торгівлі цінними паперами. Участь організатора торгівлі або відсутність його участі в процесі укладання угоди визначає буде чи не буде цей організатор торгівлі приймати участь у процедурах, пов’язаних з виконанням угоди. Дії організатора, який не приймає участі в процедурі фіксації факту укладання угоди, будуть зведені до публікації оголошень про купівлю-продаж фінансових інструментів та забезпечення доступу учасників до цієї інформації. Однак, газеті або електронному WWW-сайту, що публікує оголошення про купівлю-продаж цінних паперів немає необхідності отримувати ліцензію організатора торгівлі. Така газета може стати, наприклад, “біржею фондів” (мати назву “фондова біржа” заборонено законодавством).

Все це - проблеми росту.

В країні із більш ніж 70-річним пануванням соціалістичної економіки важко одразу утворити ефективно діючі інфраструктурні елементи ринку. Але це не означає необхідності розгортання “довгобуду”. Замість того, щоб вчитися на власних помилках, можливо просто проаналізувати фундаментальні процеси функціонування індустрії цінних паперів. На основі такого аналізу із використанням досвіду інших країн і вимог міжнародних норм можна “прописувати ліки”.