РЕФЕРАТ
На тему:
Моніторинг реалізації інвестиційних проектів
У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо якщо він тривалий, ринкова кон’юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді й самі суб’єкти інвестиційного процесу. У цей період усі суб’єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов’язки щодо проекту, повинні постійно контролювати проект та нагляд за процесом його реалізації, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи в бізнес-план, проекти робіт і організації будівництва, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, з допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.
Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їхнього імені дирекція підприємства, яке будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядчик відповідно до договору про консорціум.
На нашу думку, залежно від функцій інших учасників інвестиційної діяльності можна спеціалізувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення (табл. 2.2).
Наприклад, маркетинговий моніторинг проводиться для забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-техніч-них ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов’язки в контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.
Програма маркетингу має містити:
строки, тактичні та стратегічні завдання;
організацію збуту;
методи просування на ринок за рахунок низької ціни (лідерство у витратах); новизни товару (диференціація); товарів кра-щої якості або сервісу (концентрація на головних точках або стратегія ніш);
заплановані витрати на маркетинг;
наявність експортних квот;
наявність пільг;
оцінку доходу від прогнозованих витрат.
Таблиця 2.2
ВИДИ МОНІТОРИНГУ СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Суб’єкти інвестиційної
діяльності | Види моніторингу
маркетинговий | фінансовий | технічний
Інвестори | + | + | +
Замовник (дирекція підприємства, яке будується) | + | + | +
Генеральний підрядчик | + | +
Субпідрядні організації | + | +
Постачальники обладнання | + | +
Генеральний проектувальник | + | +
Інші проектувальники | +
Фірма-девелопер | + | + | +
Керуючий проектом | + | +
Інжинірингова фірма | +
Фінансуючий банк | +
Страхова та перестрахова
компанії | +
Іпотечний банк, інвестиційний консорціум або промислово-фі-нансова група | + | + | +
Аудитори | +
Міністерства та інші центральні та місцеві органи влади
(з державних проектів) | + | + | +
Більшість маркетингових досліджень охоплюють збирання й аналіз таких складових:
загальноекомічних показників, що мають відношення до попиту на запропонований продукт;
державної політики, практики й законодавства у сфері економіки, що пов’язані зі споживанням, виробництвом, імпортом і експортом продуктів;
існуючих рівнів вітчизняного виробництва та імпорту запропонованого продукту;
виробництва та імпорту продуктів-субститутів;
наявного рівня експорту;
поведінки, звичок, реакції індивідуальних і групових споживачів, а також торгової політики.
За проведення маркетингових досліджень можна використовувати такі підходи:—
матриця «товари-ринки» І. Ансоффа;—
стратегічна модель М. Портера.
Матриця І. Ансоффа передбачає використання чотирьох маркетингових стратегій для збільшення та збереження збуту (табл. 2.3):
стратегія проникнення на ринок, головними інструментами якої є реклама й торгівля, а акцент робиться на продукти, що існують;
стратегія розвитку ринку, коли компанія робить спробу проникнення продуктів, що існують, у нові регіони, споживчі сегменти тощо;
стратегія розвитку продукту передбачає розвиток своїх продук-тів і пошук нових рішень для невідомих наперед клієнтів;
диверсифікація, коли компанія ставить за мету досягнення успіху на нових ринках новими продуктами.
Таблиця 2.3
МАТРИЦЯ І. АНСОФФА
Товари | Ринки
старі | нові
Старий | Проникнення на ринок | Розвиток ринку
Новий | Розроблення товару | Диверсифікація
Відповідно до моделі М. Портера (табл. 2.4), виокремлюють три стратегії проекту згідно з часткою ринку: лідерства в зниженні витрат, диференціації, фокусування (концентрації).
Таблиця 2.4
МАТРИЦЯ М. ПОРТЕРА
Цільовий ринок збуту | Стратегічна перевага
низькі витрати | диференціація продукту
Широкий | Стратегія лідерства
в зниженні витрат | Стратегія диференціації продукту
Вузький | Стратегія фокусування
з акцентом на зниження
витрат | Стратегія фокусування з акцентом на диференціацію продукту
Для досягнення лідерства в зниженні витрат зазвичай необхід-но володіти значною часткою ринку або іншими важливими перевагами. Для проведення такої стратегії необхідний доступ до капіталу, нововведення та вдосконалення виробничого процесу, ретельний контроль за робочою силою, прості у виготовленні продукти, система збуту без великих витрат.
Стратегія диференціації базується на створенні унікальних продуктів (послуг).
Стратегія фокусування передбачає, що концентрація зусиль на визначеній меті ефективніша, ніж дії на широкому колі конкуренції. Наголос робиться на обмеженій кількості споживачів, частині номенклатури продуктів або географічно обмеженому регіоні.
Отже, матриця І. Ансоффа показує продуктовий діапазон і допомагає визначити виробничу програму, а концепція стратегічних альтернатив М. Портера сприяє ідентифікації позиції проекту на ринку й визначенню виробничої потужності.
Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку, проект-но-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна); контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти; кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.
За умов України оцінювання виконання річної програми може проводитися на місцях відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під пос-тійний нагляд потрапляють поелементно вироблені витрати на відчуження землі під забудову (оренда або купівля земельної ділянки; витрати на проектно-дослідницькі роботи; оплата будівельно-монтажних робіт за договірними цінами; розрахунки за поставлене, установлене та невстановлене обладнання; інші (які не збільшують вартість основних фондів) витрати). Моніторинг здійснюється за використанням джерел фінансування — власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від
