програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.
Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники — у межах авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться для забезпечення відповідності об’ємно-планувальних і конструк-тивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимогам держаних будівельних норм (ДБН), держстандартів, технічних умов.
Звичайно експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводяться до 1-го вересня року, що передує почат-ковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвестицій та виконання будівельно-монтажних робіт інвестор зацікавлений у вдосконаленні проектних рішень, упровадженні нових науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ресурсів на будівництві, що вже розпочалося.
У більшості випадків значне підвищення ціни будівельної продукції за стабільної економіки трапляється через корінні зміни потужності підприємства або розширення номенклатури продукції. Такі зміни обумовлюють розроблення практично нового проекту, визначення нової ціни, узгодження та перезатвердження проектно-кошторисної документації та титулу будови. Разом з тим у деяких випадках збільшення кошторисної вартості значною мірою викликається не змінами в проекті, а відсутністю дійового контролю інвестора та інших учасників проекту за дотриманням кошторисної вартості будівництва в процесі його здійснення, низьким рівнем опрацювання проектувальниками кошторисів.
Часто мають місце факти розроблення робочої документації з відступом від затверджених головних рішень проекту зі зведеним кошторисом, особливо коли проектування й будівництво здійснюються одночасно (після затвердження робочої документації на перший рік).
Дирекція підприємства, що будується, як представник інвестора виконує контрольні виміри обсягів виконання будівельно-монтажних робіт, звіряє з даними локальних, об’єктних та зведених кошторисів, перевіряє платіжні документи й зіставляє їхні дані з чинними кошторисними цінами та нормами. Зокрема, за аналізу сплачених та наданих до сплати документів виявляються витрати та суми, необґрунтовано (надмірно) сплачені іншим організаціям та підприємствам. Це можуть бути:
кошти, сплачені за рахунок головної діяльності підприємств (вартість сировини та матеріалів, утримання апарату забудовника на підприємствах, що реконструюються, вартість налагоджувальних робіт тощо);
частка участі в спорудженні загальних та відомчих об’єк-тів, що не належать до цієї будови;
поточні заготівельно-складські витрати понад установлені ліміти;
витрати на науково-дослідні роботи, які не стосуються конкретного будівництва.
Припущене підрядчиком подорожчання будівництва, як правило, призводить до відступу від передбачених титулом строків будівництва, нормативів заділу та строків уведення об’єкта в експлуатацію. Означені в титулах та узгоджені з усіма учасниками строки виконання робіт є підставою для визначення показників виконання програми робіт, які суттєво впливають на розрахунки між учасниками проекту та розміри компенсацій, які при цьому сплачуються.
Грошові та натуральні втрати від затримки виконання робіт (освоєння проектної потужності) є втраченою вигодою від експлуатації та випуску підприємством продукції в період, упродовж якого було заморожено інвестиції. Збільшення тривалості будівництва тягне за собою додаткові витрати.
Після введення в експлуатацію об’єкта або його черги (пускового комплексу) інвестор продовжує фінансовий моніторинг. На цьому етапі підприємство починає виробляти продукцію, від реалізації якої створюється грошовий потік у вигляді коштів, що повертаються до інвестора, і які він починає використовувати на відшкодування інвестиційних витрат, на погашення заборгованості кредиторам, а також на сплату дивідендів за залученим капіталом.
На цьому етапі моніторинг інвестиційного проекту проводиться за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, джерела фінансування, уведено в експлуатацію виробничих фондів, грошові потоки, мобілізація внутрішніх ресурсів, обґрунтування інших джерел фінансування, внутрішня динамічна норма ефективності інвестицій, строк окупності введених в експлуатацію фондів за динамічною нормою ефективності інвестицій.
Постійному нагляду підлягає річна програма завершення (про-довження) інвестиційного процесу, відстежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених і запозичених коштів, виявляються відхилення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів та використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна оцінювати поточні показники ефективності інвестицій, розраховувати динамічну норму ефективності й порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами року експлуатації підприємства (черги), який підлягає фі-нансовому моніторингу.
Моніторингу сприяє введення в дію, починаючи зі звіту за 1997 р., нових форм статистичної звітності, зокрема 2-КБ «Звіт про введення в дію об’єктів, основних фондів і освоєння капітальних вкладень».
Нині питання фінансування та державного кредитування регулюються нормативно-правовими актами органів центральної виконавчої влади. Зокрема, це Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затверджене спільним Наказом Мінфіну, Мінекономіки й запроваджене для систематизації комплексу питань, пов’язаних з фінансуванням та кредитуванням капіталь-ного будівництва і цільовим ефективним використанням державних коштів, та Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення, затверджене спільним Наказом Мінфіну та Мінекономіки від 26.06.96 зі змінами від 31.03.98, яке визначає порядок надання бюджетних кредитів безпосередньо міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади для фінансування підприємствами всіх форм влас-ності пускових об’єктів, а також раніше розпочатих важливих новобудов виробничого призначення, технічного переоснащення й реконструкції діючих підприємств.
Для впорядкування процесу фінансування та державного кредитування капітального будівництва вважаємо за необхідне розробити єдиний нормативно-правовий акт, який регулюватиме всі питання щодо фінансування та державного кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, зокрема передачі в державну власність часток (паїв, акцій) статутних фондів суб’єктів недержавної форми власності за отримання ними відповідних обсягів капітальних вкладень. Останнє доцільно врегулювати відомчим нормативним актом Мінекономіки, Держпідприємництва, Мінфіну та Фонду держмайна, як це й передбачено Планом заходів щодо стимулювання інвестиційної діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 №12, та здійснити його державну реєстрацію.
Поки що моніторинг державного будівництва здійснюють фінансуючі
