як пересічний громадянин обираючи для себе на ринку товар, що влаштовує його за ціною і якістю, фактично підтримує товаровиробника, професійний учасник, який оперує цінними паперами у організатора торгівлі, фактично намагається обумовити майбутню прибутковість підприємства. Торговці цінними паперами ефективно визначають майбутнє, встановлюючи сьогодні вартість цілого потоку майбутніх прибутків від акціонерної діяльності. Їхні чекання й оцінки виражаються в курсах цінних паперів і фактично управляють інвестиціями. Саме цей взаємозв'язок і взаємозалежність не дозволяють розглядати цінні папери у відриві від реальної економіки. Можливість для підприємства отримати на ринку цінних паперів додатковий капітал визначається ліквідністю цінних паперів цього підприємства.
Визначити справедливу ціну на цінні папери можливо саме на організованому ринку цінних паперів (котирувальну ціну, що формується між попитом і пропозицією, при якій укладається максимальна кількість угод щодо цінних паперів). Наявність організованих ринків у кожному секторі ринку капіталу і є фундаментом ринкової економіки.
Разом з тим, важко уявити собі, що означає фраза “створення ліквідного фондового ринку України”. Хто має “планово” створити цю ліквідність?
Поняття ліквідності можливо пояснити на прикладі.
Для проведення торгів до конкретного організатора торгівлі цінними паперами від учасників надійшли заявки на продаж та заявки на купівлю цінних паперів певного випуску. Останнє зауваження суттєво, оскільки на різні фінансові інструменти, що надають різні права, не може визначатися одна котирувальна ціна. Організатор торгівлі має згрупувати заявки на купівлю та на продаж за ціною на цінні папери і знайти загальну суму цінних паперів, що купуються (колонка 2 табл. 1) або продаються (колонка 4 табл. 1) за кожною ціною. Після цього організатор торгівлі визначає загальну кількість цінних паперів, яку можливо придбати та продати за певною ціною. Фактично, організатор торгівлі визначає графік попиту (колонка 1 табл.1) і графік пропозиції (колонка 5 табл.1). Точка перетину цих графіків і визначає котирувальну ціну. За цією ціною може бути укладено угод стосовно найбільшої кількості цінних паперів (колонка 6 табл.1).
Табл.1
Загальна кількість цінних паперів, яку бажають придбати за ціною (попит) | Придбати цінні папери в кількості (всього) | За ціною в гривнях | Продати цінні папери в кількості (всього) | Загальна кількість цінних паперів, яку бажають продати за ціною (пропозиція) | Загальна кількість цінних паперів, на які можливо укладання угоди купівлі– продажу
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
10 | 10 | Будь–яка>55
30 | 20 | 55 | 50 | 170 | 30
50 | 20 | 54 | 45 | 120 | 50
75 | 25 | 53 | 35 | 75 | 75
115 | 40 | 52 | 20 | 40 | 40
165 | 50 | 51 | 10 | 20 | 20
Будь–яка<51 | 10 | 10
Метою діяльності організатора торгівлі якраз і є забезпечення можливості укладання максимальної кількості угод щодо цінних паперів. За даними табл.1 можливо визначити поняття “ліквідності цінних паперів”, яке визначає можливість швидко реалізувати цінні папери з мінімальними втратами. В наведеному прикладі цінні папери, напевно, ліквідні, оскільки, придбавши їх за ціною 53 грн., власник має можливість продати їх за ціною від 51 грн. до 55 грн. Взаємозв’язок між котирувальною ціною і ліквідністю забезпечується наявністю попиту і пропозиції цінних паперів у учасників організованого ринку. Нажаль, переважну більшість цінних паперів українських підприємств важко назвати ліквідними. Цим можливо пояснити і невеликий обсяг угод, що укладається у організаторів торгівлі (за перший квартал 2000 року у організаторів торгівлі з акціями укладено угод на суму 716 млн.грн. (2% від сумарної номінальної вартості акцій, випущених в Україні)).
На сучасному фаховому фондовому ринку угоди дуже рідко укладаються шляхом одночасного підписання обома сторонами двостороннього письмового документа. Частіше укладання угод здійснюється за допомогою сучасних засобів електронного зв`язку. На сьогодні в Україні будь - яка угода (окрім дрібно-побутових) має бути укладена письмово. Ця обставина практично унеможливлює розбудову в Україні сучасних електронних торгівельних систем і фактично перетворює такі електронні системи у “електронну дошку оголошень”. Досвід інших країн доводить, що все можливо вирішити технологічно шляхом застосування відповідних стандартів електронного документообігу, однак виникають проблеми суто правові. Нажаль, в Україні ці проблеми здебільше згадуються, а не вирішуються.
Результатом першого етапу обігу цінних паперів є упорядкування кожним із її учасників документів, що відбивають факт укладання угоди і її головні параметри.
Угода повинна бути складена юридично грамотно, оскільки від цього залежить дійсність угоди (Посполітак В. Поняття угоди та умови її дійсності. Цінні папери України №47, 2000) і її виконання. Після підписання - “Pasta servanda sunt” (лат. угоди повинні виконуватися).
Укладання угоди - це тільки початок серії складних і комплексних процедур, що повинні бути здійснені до моменту, коли цінні папери з’являться, нарешті, у власності покупця, а кошти остаточно надійдуть у розпорядження продавця. До цього терміну протягом усіх етапів виконання угоди власником проданих цінних паперів залишається продавець. Це правило стає актуальним тоді, коли на період між укладанням і виконанням угоди припадає виплата дивідендів або інша важлива подія.
День укладання угоди позначають у фаховій літературі буквою "Т" (від англійського слова "trade" - "угода"). Якщо виконання угоди цілком завершилося на третій робочий день після дня її укладання, то кажуть, що угода завершена в день "Т+3".
Виконання угоди - другий етап
Етап виконання угоди складається з декількох взаємопов’язаних процедур. Здається, виконати угоду дуже просто. Продавець передає покупцю своє майно – цінні папери, а